Правовий статус ініціатора проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа
Анотація
Мета статті – дослідити необхідність оптимізації теоретичної та прикладної складових проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа. Завданням є вдосконалення правового й
адміністративно-правового статусу ініціатора проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа. Основою методології наукового дослідження є загальні й спеціальні методи, прийоми наукового пізнання, використання яких обумовлено метою та завданням публікації. Наукова новизна полягає в тому, що в статті розглянуто питання ініціювання психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа в Україні. Проаналізовано нормативно-правове регламентування процедури проведення дослідження із застосуванням поліграфа. Досліджено сутність, елементи й види правового статусу ініціатора проведення таких досліджень. Висновки. Обґрунтовано необхідність покращити теоретичну та прикладну складові питань
ініціювання проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа, а також удосконалення правового й адміністративно-правового статусу ініціатора проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа. Визначено категорії осіб, яких можна та не можна вважати ініціатором проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа. Сформульовано дефініцію поняття ініціатора проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа. Окреслено права й обов’язки такої особи. Встановлено обставини, які є обов’язковими для призначення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа. Надано пропозиції щодо вдосконалення нормативного закріплення правового статусу
ініціатора проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа.
Ключові слова: поліграф; ініціатор; психофізіологічне дослідження; застосування; метод.
Завантаження
Переглядів анотації: 128 Завантажень PDF: 117
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
