Етичні засади формування службового права
Анотація
Мета статті полягає в оцінюванні наукових позицій стосовно впливу етики на право загалом і структурні елементи системи права, визначенні напрямів і результатів такого впливу, а також з’ясуванні ролі етичних засад у формуванні дієвого механізму правового регулювання публічної служби. Методологія. З огляду на окреслену мету, специфіку об’єкта й предмета дослідження, методологічну основу публікації становить комплекс методів, завдяки яким було розглянуто підходи до розуміння ролі етики в праві. Метод формальної логіки використано для з’ясування змісту службового права. Емпіричний метод було застосовано під час вивчення питання формування етичних засад службового права. Компаративний – для порівняння українських та іноземних підходів до розроблення етичних засад службового права. Наукова новизна зумовлена тим, що етична складова є засадою для формування правової системи на аксіологічному, гносеологічному, праксеологічному рівнях. Тому в публікації обґрунтовано відмінності між поняттями «етика права», «правова етика», «юридична етика» та «правнича етика». Висновки. Важливим елементом удосконалення службового права є етична складова. По-перше, зниження впливу влади та релігійних норм на поведінку людини потребує формування нового чи вдосконалення попереднього механізму регулювання суспільних відносин.
По-друге, право та мораль у вигляді етичних норм є історично взаємопов’язаними, механізм їх взаємовпливу перевірений часом. По-третє, їм притаманна компенсаторна функція: якщо право не може вирішити суспільного конфлікту, посилаються на норми моралі. Завдяки цьому зниження рівня моральності, з огляду на специфіку розвитку суспільства (послаблення уваги людини до суспільства через діджиталізацію, поява нових цінностей), компенсують шляхом закріплення етичних норм у нормах права.
Ключові слова: службове право; етика; етичні норми; етичні критерії; суб’єкти публічного права; публічні правовідносини.
Завантаження
Посилання
Чернецький Є. Є. Характеристика заслуги як основної підстави адміністративно-правового заохочення. Держава і право. 2009. № 46. С. 261–267. doi: 10.32702/2307-2156-2009.3.100.
Держивицкий Е. В., Ларионов И. Ю., Перов В. Ю. К вопросу об этике права. Вестник Санкт-Петербургского государственного университета. 2016. Вып. 4. С. 33‒45.
Камінська Н. В. Організаційно-правові засади децентралізації публічної влади. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2010. № 4. С. 9‒20.
Каминская Н. В. Перспективы становления европейской системы местного и регионального самоуправления. Право и политика. 2015. № 2 (182). С. 227‒241. doi: 10.7256/1811-9018.2015.2.8854.
Кузьменко О. В., Стрельченко О. Г. Детермінація заслуги як підстава заохочення. Держава і суспільство. 2008. № 5. С. 41–46. doi: 11.56702/2308-2356-2008.3.189.
Макушев П. В., Сибірякова М. В. Шляхи формування антикорупційної громадянської свідомості як чинник мережевого суспільства. Право і суспільство. 2010. № 3. С. 88‒96.
Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування : наказ Національного агентства України з питань державної служби від 5 серп. 2016 р. № 158. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1203-16.
Нестерович В. Ф. Категорія «інтерес» у правотворчості: загальнотеоретичні аспекти. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. 2006. № 1. С. 73–78.
Нестерович В. Ф. Конституційно-правові засади лобіювання у Федеративній Республіці Німеччини. Вибори та демократія. 2009. № 3. С. 59‒66.
Нестерович В. Ф. Субсидійовані форми регулювання лобіювання: зарубіжний досвід та перспективи для України. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2011. № 4. С. 15‒24.
Нестерович В. Ф. Принципи відкритості та прозорості у діяльності органів державної влади як важлива передумова для утвердження демократії участі. Філософські та методологічні проблеми права. 2016. № 2 (12). С. 67‒76. URL: https://philosophy.naiau.kiev.ua/index.php/philosophy/article/view/364.
Нестерович В. Ф. Конституційно-правові види громадських обговорень. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 4. С. 38‒45. doi: https://doi.org/10.33766/2524-0323.84.38-45.
Рудакевич М. Етика державних службовців : монографія. Київ : НАДУ, 2003. 360 с.
Рудакевич М. І. Ідейні основи та нормативні стандарти етики державних службовців країн Європейського Союзу. Державне управління: теорія та практика. 2006. № 1. C. 73–79.
Рудакевич М. І. Професійна етика державних службовців: теорія і практика формування в умовах демократизації державного управління : монографія. Тернопіль : Астон, 2007. 398 с.
Сливка С. С. Юридична деонтологія : навч. посіб. Київ : Атіка, 2008. 296 c.
Товмач А. С. Питання етики державних службовців. Форум права. 2015. № 2. С. 159–162.
Титко А. В. Фаворитизм, непотизм, кронізм, клієнтелізм як форми конфлікту інтересів: quid pro quo. Форум права. 2019. № 55 (2). С. 80–90. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.2635567.
Василевська Т. Е. Етичні аспекти реформування системи державної служби. Демократичне врядування. 2011. № 7. URL: http://www.lvivacademy.com/visnik7/fail/vasylevska.pdf.
Василевська Т. Е. Етика державних службовців і запобігання конфлікту інтересів : навч.-метод. матеріали. Київ : НАДУ, 2013. 76 с.
Переглядів анотації: 4212 Завантажень PDF: 263
Авторське право (c) 2020 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
