Статут як джерело міжнародного права: загальнотеоретична характеристика
Анотація
Метою статті є ґрунтовне загальнотеоретичне вивчення статуту як визначального джерела міжнародного права. Для її досягнення виконано такі завдання: з’ясовано правову сутність статуту як джерела права; висвітлено загальнотеоретичну специфіку статуту як джерела міжнародного права з огляду на міжнародно-правові акти; на підставі сутнісних характеристик статутів визначено їх місце в системі джерел права, системі джерел міжнародного права; виокремлено спільні й відмінні ознаки статутів як джерел національного та міжнародного права. Методологія. Використано низку поширених методів, прийомів та підходів у дослідженні статуту як джерела міжнародного права. Ідеться, зокрема, про діалектичний і гносеологічний, історичний та порівняльно-правовий, формально-юридичний і семіотичний методи, а також матеріальний, інституційний та системний підходи. Наукова новизна дослідження статуту як джерела міжнародного права вирізняється загальнотеоретичними, галузевими, просторовими й іншими аспектами. Це переважно багатосторонні, організаційні, установчі, програмні, певною мірою модельні правові акти, на відміну від статутів, які є внутрішньодержавними джерелами права. Статути можуть бути типові й індивідуальні, універсальні та регіональні тощо. Загалом статути разом з іншими правовими актами належать до міжнародних договорів як одного з основних джерел міжнародного права. На внутрішньодержавному рівні належно ратифіковані статути є складовою національного законодавства, де також діють статути підприємств, територіальних громад, релігійних і громадських організацій, правоохоронних органів тощо. Висновки. Акцентовано на визначальній правовій сутності статуту як джерела міжнародного права, що водночас є джерелом національного права, яке вирізняється своїми характеристиками залежно від виду правової системи, типу правової сім’ї тощо. Дослідження положень Статуту Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй підтверджує його концептуальне та програмне спрямування (містить перелік джерел міжнародного права), Статуту Організації Об’єднаних Націй – засадниче та рамкове спрямування (на підставі його положень приймають інші міжнародно-правові акти й створюють міжнародні організації тощо), Статуту ЮНЕСКО чи інших спеціалізованих установ Організації Об’єднаних Націй, Римського статуту міжнародного кримінального суду – установче спрямування з метою визначення організаційно-адміністративної структури, функціонально-інституційного підґрунтя створення та функціонування конкретних організацій.
Ключові слова: міжнародне право; джерела права; статут; джерела міжнародного права; правотворчість; модельний статут; теоретичний аналіз.
Завантаження
Посилання
Международное право в документах : учеб. пособие / сост. : Н. Т. Блатова, Г. М. Мелков. 2-е изд., перераб. и доп. М. : Инфра-М, 1997. 696 с.
Статут ООН 1945 р. Міжнародне право в документах / за заг. ред. М. В. Буроменського. Харків : Ун-т внутр. справ, 2003. 376 с.
Буткевич О. Від чергової міжурядової організації до нового етапу в міжнародному праві: історія створення та функціонування Ради Європи. Український часопис міжнародного права. 2019. № 4. doi: https://doi.org/10.36952/uail.2019.4.28.
Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. Міжнародне право. Основи теорії : підручник / за ред. В. Г. Буткевич. Київ : Либідь, 2002. 608 с.
Фердросс А. Международное право / пер. с нем. Ф. А. Кублицкого, Р. Л. Нарышкиной ; под ред. Г. И. Тункина. М. : Изд-во иностр. лит., 1959. 652 с.
Гусяк М. П. Статути як джерела права: теоретико-правовий аналіз. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 4 (109). С. 192‒202. URL: https://scientbul.naiau.kiev.ua/index.php/ scientbul/article/view/982.
Камінська Н. В. Європейська система місцевого і регіонального самоврядування (міжнародно-правові засади становлення, функціонування та розвитку) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.11. Київ, 2014.
Камінська Н. В., Горун О. В., Фатхутдінова О. В. Теорія держави та права : навч. посіб. Київ : КНТ, 2011. 216 с.
Каминская Н. В. Влияние глобализационных тенденций на становление региональных правовых систем. Международное право. 2014. № 2. С. 20‒33. URL: http://e-notabene.ru/wl/article.10941.html. doi: 10.7256/2306-899.2014.2.10941.
Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
Парламентаризм : реєстр термінів і понять / [авт.-упоряд. О. Л. Копиленко та ін.]. Київ : К.І.С., 2012. 512 с.
Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов. СПб., 1882‒1883. Т. I. С. 29.
Нгуен Куок Динь. Международное публичное право : в 2 т. / пер. с фр. Киев : Сфера, 2001. Т. 1. 440 с.
Пронюк Н. В. Сучасне міжнародне право : навч. посіб. Київ, 2010. 280 с.
Rome Statute Of The International Criminal Court. URL: https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf.
Савчук. К. О. Статут міжнародної організації. Юридична енциклопедія : у 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.). Київ : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. Т. 5 : П‒С. 736 с.
Сергиенко В. В., Чуприна Я. А. Реализация отдельных норм Конституции Украины как Основного закона. Journal «ScienceRise: Juridical Science». 2019. № 4 (10). С. 4–9. doi: 10.15587/2523-4153.2019.188565.
Смирнова К. Еволюція джерел права Європейського Союзу. Український часопис міжнародного права. 2019. № 4. doi: https://doi.org/10.36952/uail.2019.4.106.
Статут. Вікіпедія : [сайт]. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Статут.
Статут ООН – універсальний міжнародний договір. Проблема підвищення ефективності ООН. URL: http://um.co.ua/1/1-6/1-68219.html.
Єсімов С. С. Реалізація конституційного оформлення правопорядку в умовах наявності конституційних ризиків. Соціально-правові студії. 2019. Вип. 3 (5). С. 52‒57. doi: 10.32518/2617-4162-2019-3-52-57.
Переглядів анотації: 623 Завантажень PDF: 1300
Авторське право (c) 2020 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
