Стан і проблеми розвитку слідчих органів після прийняття Кримінально-процесуального кодексу УСРР 1927 року

  • S. Gubar кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ
Ключові слова: органи слідства, слідчий, прокурор, досудове слідство, дізнання, процесуальні дії, соціально-економічний курс радянської держави

Анотація

Визначено структуру слідчих органів у 1920-х рр. та процесуальні повноваження слідчих. Розкрито зміни, внесені до Кримінально-процесуального кодексу УСРР 1927 р. щодо розподілу процесуальних дій між органами дізнання, слідства й прокуратури та їх наслідки. Обґрунтовано вплив зміни соціально-економічного курсу радянської держави на зміст і обсяг процесуальних повноважень слідчих.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

S. Gubar
кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ

Переглядів анотації: 84
Завантажень PDF: 58
Як цитувати
[1]
Gubar, S. 1. Стан і проблеми розвитку слідчих органів після прийняття Кримінально-процесуального кодексу УСРР 1927 року. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 10, 2 (1), 135-143.
Номер
Том 10 № 2 (2015)
Розділ
Теоретичні та історичні аспекти правознавства

Авторське право (c) 2017 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.