Принципи застосування органами місцевого самоврядування законодавства України у сфері кібербезпеки
Анотація
Констатовано, що масштабні кібератаки проти України, які відбулися протягом останніх років, засвідчують неготовність державного апарату, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, медіа, приватного сектору до протидії цим кіберзагрозам і мінімізації їх негативних наслідків.
Доведено доцільність дотримання певних принципів органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами, наділеними державно-владними повноваженнями, під час застосовування законодавства України у сфері забезпечення кібербезпеки, що сприятиме ефективності захисту національного кіберпростору. Аргументовано, що, згідно із Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», до таких принципів належить потреба в регулюванні, відповідно до якого рішення (заходи) суб’єктів владних повноважень мають бути необхідними та мінімально достатніми для досягнення мети й завдань забезпечення кібербезпеки нашої держави.
Окреслено також принципи об’єктивності та правової визначеності, прозорості, забезпечення захисту прав користувачів комунікаційних систем та/або споживачів послуг електронних комунікацій, послуг із захисту інформації, кіберзахисту, зокрема прав щодо невтручання в приватне життя та захисту персональних даних.
Попри те, що хоча правозастосовні акти органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення кібербезпеки мають переважно персоніфікований характер, не розраховані на багаторазове використання, загальний конституційний принцип дії цих актів у часі збережено. Доведено, що принципи застосування законодавства у сфері кібербезпеки та прийняття суб’єктами владних повноважень рішень у цій сфері є рівнозначними, їх застосовують з метою безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства й держави.
Завантаження
Переглядів анотації: 96 Завантажень PDF: 117
Авторське право (c) 2018 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.