Критична інфраструктура як об’єкт адміністративно-правового регулювання
Анотація
Поєднання в концепції критичної інфраструктури систем, об’єктів і ресурсів, що є надзвичайно важливими для суспільства й держави, засвідчує значущість забезпечення їх захисту, що передбачає формування самостійного напряму адміністративно-правового регулювання.
Попри наявність низки нормативних актів, що стосуються захисту критично важливих систем, об’єктів і ресурсів, донині не розроблено єдиного механізму захисту, що на практиці призводить до неузгодження дій різних суб’єктів, які здійснюють такий захист, несвоєчасного реагування на загрози, нейтралізація яких потребує різногалузевої консолідації ресурсів, до нераціонального, безсистемного використання сил і засобів тощо.
Сучасна модель адміністративно-правового регулювання захисту критичної інфраструктури має бути побудована на підставі нормативної бази, програмно-стратегічних документів, напрацьованого досвіду та найкращих прикладів правового регулювання аналогічних інститутів у зарубіжних країнах. Відповідні положення мають бути визначені як основа для формування нових підходів у сфері адміністративно-правового регулювання захисту критичної інфраструктури в Україні. З огляду на інтегральний характер проблеми, необхідно також вивчати різногалузеві дослідження з аналізованої тематики, окремі положення яких можуть бути використані
в нормативній і теоретичній роботі.
Завантаження
Переглядів анотації: 141 Завантажень PDF: 168
Авторське право (c) 2018 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
