Біоетичні принципи як утвердження в міжнародному праві нового рівня захисту прав людини

Анотація

З розвитком медицини, біології та генетики у ХХ ст. поширеними стали наукові досліди та медичні маніпуляції над людьми. Це зумовило необхідність збереження життя, здоров’я та гідності людини, а також закріплення на міжнародному рівні універсальних правил щодо втручання в організм людини, оскільки науково-технічних прогрес у цих сферах нерозривно пов’язаний з правами людини та їх захистом у міжнародному праві. Важливу роль у процесі утвердження та захисту прав людини відіграють біоетичні принципи як керівні положення щодо дотримання етичних вимог під час застосування біомедицини стосовно людини. Загалом біоетичні принципи визначають межі допустимого втручання в природу людини, а також встановлюють заборону чи обмеження будь-якої діяльності, яка може становити загрозу життю, здоров’ю та гідності людини. Реалізація біоетичних принципів має розбіжності на рівні національних правових систем. Однак на рівні міжнародного права діяльність міжнародних організацій щодо захисту прав людини у сфері біоетики спрямована на розроблення та заохочення імплементації універсальних принципів, необхідних для запобігання порушенням прав людини в цій сфері. До сфери біоетики належать складні питання права та моралі, які в міжнародному праві відображені в численних деклараціях, конвенціях, резолюціях, рекомендаціях як на універсальному, так і на регіональному рівнях. Важливу роль у розробленні біоетичних принципів для захисту прав людини відіграє ООН та її спеціалізовані установи, зокрема Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Всесвітня організація охорони здоров’я, а також Всесвітня медична асоціація, а на європейському рівні – Рада Європи та Європейський Союз. Усі біоетичні принципи знаходяться в тісній взаємодії, оскільки спрямовані на захист життя, здоров’я та гідності людини. До основних біоетичних принципів належать: принцип заборони дискримінації (недискримінації), добровільної інформованої згоди особи (на проведення наукових досліджень і медичних втручань) та конфіденційності, заборони фінансової вигоди стосовно використання тіла людини та його частин, переваги користі над шкодою, пріоритету людини, особистої автономії, цілісності особи. Виникнення проблем, які стосуються складних питань зародження (штучних репродуктивних технологій), продовження (трансплантації), відтворення (клонування) та припинення (штучного переривання вагітності, евтаназії) життя людини, зумовили необхідність розроблення універсальних етичних стандартів у сфері біомедицини та закріплення їх на рівні міжнародного права.