Освітній омбудсмен у системі забезпечення та захисту прав здобувачів освіти
Анотація
Розглянуто функціонування інституту спеціалізованого омбудсмена – освітнього омбудсмена в Україні. Увагу акцентовано на механізмі захисту права на освіту в навчальних закладах. Основою формування єдиного європейського простору вищої освіти визнано забезпечення доступу до якісної вищої освіти, що орієнтує суспільство на отримання нових знань, підвищення кваліфікації, задоволення власних інтересів людини та громадянина. Доведено, що проблеми захисту законних прав та інтересів учасників навчального процесу пов’язані із забезпеченням конституційного права на освіту та його фактичною реалізацією. Проаналізовано особливості становлення інституту омбудсмена, висвітлено повноваження спеціалізованих омбудсменів у зарубіжних країнах. Аргументовано важливість становлення інституту уповноваженого із захисту прав здобувачів освіти, перспективи його розвитку в Україні. Зауважено, що в сучасному світі у зв’язку з розвитком інформаційного суспільства та вдосконаленням механізмів захисту прав людини в різних сферах передбачено наявність різних спеціалізованих омбудсменів, серед яких: омбудсмен з прав дитини; омбудсмен з прав літніх людей; омбудсмен з питань рівних можливостей; омбудсмен з питань меншин; омбудсмен із захисту прав споживачів; із захисту особистих даних; банківські та страхові омбудсмени. З-поміж них вирізняється інститут омбудсмена в системі освіти – університетський омбудсмен, що активно функціонує на всіх рівнях. У контексті дослідження проблеми захисту освітніх прав встановлено, що в Україні також існує належна правова база, яка дає змогу державі належним чином забезпечувати право громадян на отримання освіти. Запровадження посади омбудсмена в університетах практично доводить, що механізм забезпечення інтересів студентів є цілком реальним.
Завантаження
Переглядів анотації: 119 Завантажень PDF: 732
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.