Організаційно-правові засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану у сфері протидії насильству в сім’ї на стадії укладення шлюбу
Анотація
Питання насильства в сім’ї, з огляду на поширеність цього явища в суспільстві, розглядають на національному та міжнародному рівнях як масштабну проблему. Її розв’язання залежить переважно від якості правового регулювання та чіткої і злагодженої роботи державних органів. Головним аспектом такої діяльності є забезпечення прав і свобод людини, суспільного порядку та безпеки, створення механізмів профілактики та протидії цьому явищу. Мета статті полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства, повноважень органів державної влади у сфері протидії насильству в сім’ї сформулювати пропозиції щодо внесення змін до законодавства й оптимізації діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану та їх взаємодії з іншими вповноваженими органами з метою попередження домашнього насильства на стадії укладення шлюбу. Методологічний інструментарій. У процесі дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ, зокрема діалектичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, аналізу та синтезу. Основні результати дослідження. Усі заходи боротьби з насильством у сім’ї умовно поділяють на дві групи – з попередження та протидії насильству. У цьому дослідженні увагу акцентовано саме на заходах попередження насильства в сім’ї, досліджено механізм їх застосування на стадії укладення шлюбу. Автори вбачають за доцільне запровадити в сімейному законодавстві та практиці укладення шлюбу правило щодо обізнаності наречених про факт участі їх у домашньому насильстві як кривдника. Із цією метою необхідно вжити комплекс заходів організаційно-правового характеру як законодавцям, так й органам виконавчої влади. По-перше, слід завершити роботу щодо запровадження в дію Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. По-друге, доцільно врегулювати взаємозв’язок державних органів так, щоб доступ до цього реєстру мали державні органи реєстрації актів цивільного стану. По-третє, крім запровадження означеного Реєстру, необхідно внести комплекс змін до сімейного законодавства та законодавчих актів, які регулюють діяльність органів юстиції. Зокрема, запропоновано доповнити Сімейний кодекс України ст. 301 «Взаємна обізнаність наречених про факт перебування на обліку в Єдиному державному реєстрі випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі як кривдника». У Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (ст. 14 «Державна реєстрація шлюбу») запропоновано закріпити правило щодо необхідності ознайомлення наречених про можливість бути повідомленим про перебування/неперебування іншого нареченого на обліку в Реєстрі. Також обґрунтовано необхідність переглянути положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» стосовно визначення строку зберігання в Реєстрі персональних даних про кривдників, яких було притягнуто до відповідальності, з метою забезпечення задоволення інформаційного запиту наречених.
Завантаження
Переглядів анотації: 151 Завантажень PDF: 99
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.