ПИТАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЗМІНИ ФУНКЦІЙ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ЗАМІНИ ЇЇ НА ВІЙСЬКОВУ ПОЛІЦІЮ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.36486/np.2023.2(60).10

Анотація

У статті зазначається, що в Україні, як і більшості держав світу, питання за-
безпечення правопорядку покладено на Національну поліцію. Саме Національна поліція
має досить широкі повноваження у сфері забезпечення публічного порядку та публіч-
ної безпеки. Для здійснення завдань з охорони публічного порядку та публічної безпеки
Національна поліція має відповідні повноваження, визначені в законодавстві України.
Зроблено висновок щодо необхідності створення системи військової юстиції та
військової поліції як її головного органу.
Ключові слова: Збройні Сили України, військова служба правопорядку, військова
поліція, правопорядок, система забезпечення правопорядку у Збройних Силах України,
військові суди, військові прокуратури, розслідування кримінальних правопорушень вій-
ськовослужбовців.

Біографія автора

  • Володимир Заросило

    доктор юридичних наук, професор,
    завідувач кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності
    Навчально-наукового інституту права ім. Володимира Великого
    Міжрегіональної академії управління персоналом,
    м. Київ, Україна

Завантаження

Опубліковано

2025-08-04

Номер

Том 2 № 60 (2023)

Розділ

Статті

Ліцензія


Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.