ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ У МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
DOI:
https://doi.org/10.33270/0525676812.1Анотація
Анотація. У статті розглянуто правові аспекти ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду Україною як одного з ключових елементів міжнародно-правового механізму притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні міжнародних злочинів на території України. Акцентовано на тривалій історії цього процесу, конституційних перешкодах, що поставали перед Україною, і практичних кроках, здійснених для імплементації положень Римського статуту Міжнародного кримінального суду в національне законодавство. Висвітлено суперечності в науковій думці щодо можливих наслідків приєднання до Міжнародного кримінального суду, а також засвідчено важливість гармонізації кримінального законодавства з міжнародними стандартами у сфері воєнних злочинів. Увагу зосереджено на ст. 31-1 Кримінального кодексу України, її значенні та недоліках. Розглянуто роль ратифікації у формуванні механізмів правосуддя, забезпеченні прав потерпілих, зміцненні міжнародної співпраці й підвищенні ефективності національної системи кримінальної юстиції. Обґрунтовано необхідність усунення правових колізій та правової невизначеності щодо юрисдикції Міжнародного кримінального суду в Україні для забезпечення справедливості та протидії безкарності в умовах збройного конфлікту.
Ключові слова: Римський статут; Міжнародний кримінальний суд; воєнні злочини; юрисдикція; кримінальна відповідальність; правосуддя; міжнародне право.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
