Запровадження інституту кримінальних проступків у контексті реформування системи досудового розслідування в Україні

Анотація

На підставі аналізу розвитку законодавства, правозастосовної практики, доктринальних підходів та іноземного досвіду висвітлено бачення перспектив запровадження в Україні спрощеного порядку досудового розслідування. Метою статті є з’ясування історичних передумов й аналіз іноземного досвіду спрощеного порядку кримінального провадження. Зазначено, що спрощене кримінальне провадження застосовували ще з часів Римської держави, де правопорушення поділяли на злочини, делікти й проступки. Згодом, під впливом римського права, зазначений інститут було закріплено в правових системах більшості країн, зокрема романо-германської правової сім’ї. У Радянському Союзі диференціація кримінально-процесуальної форми зводилася до протокольного провадження за окремими нетяжкими злочинами. Спрощене провадження різних правових інтерпретаціях нині успішно застосовують у кримінальному процесі Великої Британії, Сполучених Штатах Америки, Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Чеської Республіки та інших країн. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII) у вітчизняному правовому полі запроваджено інститут кримінальних проступків, чітко розмежовано категорії кримінальних правопорушень, узгоджено строки дізнання та судового розгляду кримінальних проступків, визначено статус суб’єктів, уповноважених проводити досудове розслідування у формі дізнання, уточнено перелік процесуальних засобів збирання доказів, визначено порядок застосування фактора судимості до правопорушників тощо. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній виокремлено проблемні питання запровадження в Україні інституту кримінальних проступків, запропоновано конкретні кроки щодо їх вирішення. Водночас деякі правові положення Закону (ще на рівні законопроекту) були предметом активних функцій, що стосувалися визначення базового поняття кримінального проступку й процесуальної регламентації порядку досудового розслідування у формі дізнання, а також суто практичних питань, зокрема розроблення алгоритмів дій органів слідства у зв’язку з переданням уже розпочатих кримінальних проваджень дізнавачам, а також прокурорів і суддів під час підготовки, передання та прийняття до провадження обвинувальних актів. Недоліком Закону опоненти вважають і те, що для спрощеного порядку розслідування тепер достатньо буде визнання власної вини особою, якій навіть не надали кваліфіковану правову допомогу. За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки. Так, важливим кроком до набуття Законом чинності є підготовка та прийняття «точкових» змін до майже сотні інших законів і підзаконних нормативно-правових актів, причому не лише процесуального характеру. Тому розв’язання проблем запровадження в Україні спрощеного порядку досудового розслідування потребує поглибленого наукового аналізу шляхом об’єднання зусиль науковців, практичних працівників і представників органів державної влади.

Ключові слова: кримінальний проступок; дізнання; досудове розслідування; правоохоронні органи; Національна поліція; система підготовки поліцейських.