Інститут пробації в Україні: відповідність нормам міжнародного законодавства

Анотація

Метою статті є аналіз міжнародного та національного законодавства у сфері запобігання злочинам органами пробації, а також визначення напрямів удосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює цей інститут в Україні. Для реалізації зазначеної мети в статті виконано такі завдання: розглянуто різні підходи до тлумачення поняття «пробація»; досліджено національне й міжнародне законодавство у сфері запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації; вивчено проблемні питання запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації в Україні; на підставі здійсненого дослідження надано пропозиції та рекомендації з удосконалення заходів запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації в Україні шляхом внесення змін до національного законодавства. Методологія. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ у їх суперечностях, розвитку та змінах, що надало можливість об’єктивно оцінити рівень, ефективність та аналіз міжнародного й національного законодавства у сфері запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації, а також прогалини в системі; формально-логічний метод, за допомогою якого виявлено елементи правового механізму запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації. Порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу чинного законодавства, міжнародних нормативних актів і національного законодавства, що регламентує діяльність органів пробації. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, гіпотеза) сприяли визначенню основних напрямів наукової роботи та головних проблемних питань. Теоретичним підґрунтям публікації стали праці вітчизняних й іноземних учених, присвячені аспектам запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації. Наукова новизна публікації полягає в здійсненні ґрунтовного аналізу чинного міжнародного та національного законодавства у сфері запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації, а також напрацюванні пропозицій та рекомендацій щодо перегляду окремих вітчизняних норм у цій сфері й узгодження їх із нормами міжнародних конвенцій і договорів. Висновки. На підставі результатів дослідження обґрунтовано необхідність вирішення кадрового питання, зокрема щодо залучення кваліфікованих психологів до роботи із засудженими, а з неповнолітніми – педагогів. Забезпечити належне виконання норм, що передбачають надання соціальної допомоги засудженим: забезпечення житлом і роботою, внесення змін до законів України «Про пробацію» та «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».

Ключові слова: пробація; пенітенціарна система; міжнародний досвід; запобігання злочинам; ресторативна юстиція; постпенітенціарна адаптація; психокорекційна програма; соцадаптація; пробаційні послуги; волонтер.