Правова норма в системі соціального нормотворення: науково-юридична парадигма

Анотація

Проаналізовано зміни вихідних принципів нормотворчої діяльності у праві у зв’язку з переходом філософсько-правової методології від класичної до некласичної та постнекласичної парадигм у юридичній науці. Визначено, що в класичній юридичній науці поняття правової норми встановлює необхідний, закономірний, аналогічний природному, життєвий порядок. З’ясовано, що в некласичній юридичній науці правова норма передбачає діапазон вибору між дозволеним і можливим діянням або бездіяльністю, а також відповідні санкції варіативного характеру залежно від обтяжувальних чи пом’якшувальних обставин учиненого правопорушення. Констатовано, що характерною ознакою постнекласичної юриспруденції є символізація, яка надає можливість у змісті правової норми враховувати динаміку інтересів взаємозв’язку мікро- та макросоціумів й особи.