Територіальна громада як юридична особа публічного права: розвиток доктрини й законодавства в Україні та за кордоном
Анотація
У сучасній українській юридичній літературі бракує ґрунтовних досліджень з питань функціонування територіальної громади як юридичної особи публічного права. Мета статті – проаналізувати доктринальні джерела та законодавчі засади визначення територіальної громади юридичною особою публічного права. Це передбачає виконання таких завдань: визначення особливостей правового статусу територіальної громади як юридичної особи публічного права, суб’єкта цивільно-правових і муніципально-правових відносин; окреслення обсягу її владних повноважень; обґрунтування необхідності формування, реалізації та захисту суспільних місцевих інтересів, здійснення відповідних функцій територіальною громадою. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Застосування наукового інструментарію відбувалося на підставі системно-структурного й міждисци-плінарного аналізу. Використано загальнонаукові методи, насамперед – діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також під час дослідження діяльності органів місцевого самоврядування в Україні. Застосовано спеціальні методи: cистемного аналізу; системно-структурний – для встановлення змісту досліджуваних категорій і правових явищ, формування понятійно-категорійного апарату; порівняльно-правовий – для порівняльного аналізу законодавства різних країн з питань створення та функціонування юридичних осіб публічного права; методи індукції, абстрагування та формальної логіки – для узагальнення пропозицій і висновків стосовно вдосконалення вітчизняної нормативно-правової бази, яка регулює створення та функціонування юридичних осіб публічного права. Наукова новизна полягає в удосконаленні визначення змісту терміна «територіальна громада як юридична особа публічного права». Доведено, що реалізація права місцевих жителів на самоорганізацію та самоуправління, захист законних інтересів членів територіальних громад через створення, управління, стратегічний розвиток «територіальної корпорації» – територіальної громади – потребують удосконалення законодавства, зокрема в частині прав та обов’язків територіальних громад й утворених ними інституцій. Запропоновано змінити відносини між територіальними громадами (жителями) і центральними, іншими органами влади, а також створити повноцінну юридичну особу публічного права – територіальної громади, змінити бюджетну й податкову політику держави, здійснити реальну децентралізацію (правову, фінансову, матеріальну, організаційно-управлінську) в інтересах місцевих жителів. Висновки. У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз норм законодавства України та деяких іноземних країн, що регулюють створення та функціонування юридичної особи публічного права – «територіальної корпорації» (територіальної громади). З’ясовано, що законодавство України відрізняється від законодавства більшості європейських держав. Юридичні особи публічного права в Україні створюються та функціонують у порядку, визначеному цивільним законодавством, на відміну від деяких європейських країн, де «територіальні колективи» є конституційними особами публічного права та діють у межах публічного, а не приватного права. Недосконалими видаються деякі норми чинного законодавства, згідно з якими органи місцевого самоврядування є юридичними особами відповідно до цивільного законодавства. Замість цього доцільно закріпити статус територіальних громад як юридичних осіб публічного права.
Ключові слова: юридична особа публічного права; децентралізація; територіальна громада; реформа місцевого самоврядування; місцеві бюджети; місцеві податки.
Завантаження
Посилання
Bundesrecht konsolidiert: Gesamte Rechtsvorschrift für Bundes-Verfassungsgesetz. Fassung vom 02.10.2020. URL: https://www.ris.bka.gv.at/GeltendeFassung.wxe?Abfrage=Bundesnormen&Gesetzesnummer=10000138.
Чиркин В. Е. Юридическое лицо публичного права : монография. М. : Норма, 2007. 352 с.
Глущенко Ю. A. Доходи місцевих бюджетів як джерело фінансового забезпечення на місцевому локальному рівні. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2019. № 6. С. 52–61. doi: https://doi.org/10.32886/instzak.2019.06.06.
Juristische Person. Creifelds Rechtswörterbuch. 13th Aufl. Muenchen, 1996. S. 662–663.
Камінська Н. В. Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна : монографія. Київ : КНТ, 2014. 413 с.
Кондратьев А. В. Категория юридического лица в праве Европейского Союза. Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. 2005. № 3. С. 58.
Конституція Франції прийнята на референдумі 4 жовт. 1958 р. URL: https://www.conseil-constitutionnel.fr/le-bloc-de-constitutionnalite/texte-integral-de-la-constitution-du-4-octobre-1958-en-vigueur#note2
Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
Mahiou A. Cours des institutions administratives. 2-me éd. Alger, 1979. P. 61–62, 67.
Нестерович В. Ф. Методологія компаративного аналізу демократії участі на рівні місцевого самоврядування. Право і суспільство. 2019. № 3. Ч. 1. С. 44–50. doi: https://doi.org/10.32842/2078-3736-2019-3-1-8.
Піддубна В. Ф. Юридичні особи публічного права: поняття, правова природа, ознаки. Іnternational scientific and practical conference world science. 2017. Т. 3. № 8 (24). С. 19–23.
Сазонець І., Обуховська І. Державне регулювання інституту комунальної власності: особливості та форми. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 12. http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:XwpKgq-H990J:www.dy.nayka.com.ua/pdf/ 12_2019/6.pdf+&cd=1&hl=uk&ct=clnk&gl=uadoi: 10.32702/2307-2156-2019.12.4.
Шаульська H. M. Взаємозв’язок розвитку ринку землі та громадянського суспільства в Україні.
Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2019. № 6. С. 86–95. doi: https://doi.org/10.32886/instzak.2019.06.10.
Смирнова К., Федорова А. Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у сфері трудових відносин: проблеми та перспективи. Український часопис міжнародного права. 2019. № 1. С. 69–78. doi: https://doi.org/10.36952/uail.2019.1.69-78.
Соколова І. О. Особливості приватноправового режиму правового регулювання суспільних відносин. Проблеми законності. 2016. Вип. 135. С. 19–29. doi: 10.21564/2414-990x.135.79785.
Талапина Э. В. Административное право Франции сегодня. Ежегодник сравнительного правоведения. М. : Норма, 2004, С. 136–151.
Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15.
Ускова Т. В., Нестеров А. Н. Управление современным городом: направленная модернизация / под ред. В. А. Ильина. Вологда : ИСЭРТ РАН, 2010. С. 23.
Von Land A., Gondouin G., Insarguer-Brisser V. Dictionnaire du droit administratif. 3-me éd. P., 2002. P. 61.
Переглядів анотації: 145 Завантажень PDF: 227
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.