Поняття попередніх криміналістичних досліджень на досудовому розслідуванні
Анотація
Метою статті є висвітлення проблематики, пов’язаної з визначенням поняття однієї з базових категорій для такого розділу криміналістики, як криміналістична техніка, а саме попередніх криміналістичних досліджень, розмежуванням їх з іншими різновидами попередніх досліджень та окресленням їх загальної сутності. Актуальність цієї тематики зумовлена тим, що окреслені питання є основоположними для розв’язання низки інших проблем як теоретичного, так і прикладного спрямування. Теоретичний базис статті становлять наукові роботи таких авторів: М. Б. Вандер, О. М. Зінін, В. О. Комаха, Ю. Г. Плесовських, В. М. Хрустальов, М. Г. Щербаковський та ін. Новизна отриманих результатів полягає в тому, що автор сформулював визначення поняття попередніх криміналістичних досліджень, розмежувавши їх з іншими різновидами попередніх досліджень під час досудового розслідування. Встановлено, що такі дослідження вирізняються серед інших попередніх досліджень саме за характером спеціальних знань – знання в галузі криміналістичної техніки й окремих видів криміналістичних експертиз, які застосовують для їх проведення. Водночас попередні криміналістичні дослідження є різновидом так званих техніко-криміналістичних досліджень – досліджень у галузі криміналістичної техніки. Таке розмежування має важливе практичне значення, оскільки одразу вказує на те, який спеціаліст може провести зазначене дослідження. Термін «попередні дослідження» має багато трактувань, тому для однозначності його тлумачення, що стосується й попередніх криміналістичних досліджень, під час його використання в наукових джерелах, насамперед практичного спрямування, доречно або в назві, або в тексті конкретизувати його, наприклад, зазначивши етап кримінального провадження, місце або цілі проведення, щоб відмежувати цей різновид досліджень від решти.
Завантаження
Переглядів анотації: 133 Завантажень PDF: 225
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
