Електронні гроші у сфері фінансово-банківських злочинів: проблематика та визначення
Анотація
Метою цієї статті є аналіз наявних визначень електронних грошей, що використовують у фінансово-банківській сфері, і формулювання на їх підставі власної позиції в контексті розкриття злочинів, учинюваних у сфері банківських електронних розрахунків та платежів. Зазначене пов’язане з тим, що світова банківська система активно використовує нові елементи для здійснення розрахунків і платежів. З огляду на світову тенденцію у фінансово-банківській сфері щодо використання нових видів платежів і здійснення їх між банками у формі електронних платіжних засобів й електронних грошей, Україна також долучилася до цих новел. Законодавчими актами були введені в обіг банківської системи терміни «електронні гроші» й «електронні платіжні засоби». Також законодавець передбачив кримінальну й адміністративну відповідальність за незаконні дії із цими банківськими засобами платежу, зокрема ці терміни введено до ст. 200 «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення» Кримінального кодексу України, ст. 1665, доповнив ст. 16314. «Порушення порядку здійснення операцій з електронними грошима» Кодекс України про адміністративні правопорушення. Електронні гроші, відповідно до ст. 200 Кримінального кодексу України, є предметом злочину. Актуальність теми зумовлена як її недостатньою науковою розробленістю, так і практичною значущістю для діяльності з виявлення та розкриття злочинів, учинюваних у сфері банківських електронних розрахунків і платежів. Викладена у статті інформація допоможе працівникам правоохоронних органів, які протидіють економічним злочинам, оволодіти відповідним понятійним апаратом, що сприятиме підвищенню ефективності розкриття та розслідування злочинів у сфері банківських електронних платежів.
Завантаження
Переглядів анотації: 144 Завантажень PDF: 599
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.