Завдання, об’єкти й питання компʼютерно-технічної судової експертизи
Анотація
На підставі аналізу сучасної криміногенної ситуації та практики розслідування злочинів, пов’язаних з обігом комп’ютерної інформації, а також злочинів, у яких комп’ютерні інформаційні системи слугують засобами та знаряддями вчинення злочину, у контексті діяльності судового експерта досліджено проблемні питання, пов’язані з особливостями визначення завдань та об’єктів компʼютерно-технічної експертизи. Доведено, що найважливішими завданнями слідчих та оперативних працівників є пошук, фіксація, вилучення та надання експерту в неушкодженому вигляді матеріальних об’єктів – носіїв комп’ютерної інформації, що набувають статусу об’єктів експертного дослідження та правильне визначення завдань компʼютерно-технічної експертизи, серед яких: 1) діагностування апаратних засобів комп’ютерної системи; 2) визначення функціонального призначення, характеристик
і реалізованих вимог, алгоритму й структурних особливостей, поточного стану представленого програмного системного та прикладного забезпечення; 3) пошук, виявлення, аналіз й оцінка кібернетичної інформації (комп’ютерних даних), підготовленої користувачем або створеної програмами для організації інформаційних процесів у комп’ютерній системі. Запропоновано авторську класифікацію об’єктів компʼютерно-технічної експертизи. Сформульовано основні вимоги до питань, які ставлять експертові для проведення відповідного виду експертиз. Проаналізовано типові помилки, яких припускаються в кримінальних провадженнях слідчі й оперативні працівники під час підготовки об’єктів для дослідження, а також суди (слідчі судді) в межах призначення компʼютерно-технічної експертизи. Ураховуючи сучасні потреби органів досудового розслідування, сформульовано перелік типових питань,
що можуть бути поставлені експертові, а також загальні вимоги до об’єктів, які направляють для проведення компʼютерно-технічної експертизи.
Завантаження
Переглядів анотації: 84 Завантажень PDF: 41
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.