Елементи судового правозастосування: загальнотеоретичні аспекти

Анотація

Розглянуто деякі загальнотеоретичні питання складових судового правозастосування в контексті проведеної конституційної реформи щодо правосуддя. Мета статті полягає в науковому осмисленні сутності судового правозастосування, з огляду на принцип верховенства, його основні елементи й те, що нині саме результатом судового правозастосування буде офіційне тлумачення правових норм. Висвітлено звʼязок принципів судового правозастосування з принципами права та правозастосування. Доведено, що принцип верховенства права є базовим у судовому правозастосуванні. Обґрунтовано, що судовий прецедент виникає в суді першої інстанції та, у разі його підтвердження судом вищого рівня, набуває рис переконливого прецеденту. Аргументовано, що судове правозастосування є одним з найважливіших різновидів форм реалізації права, йому, крім індивідуальних особливостей, властиві загальні ознаки державного правозастосування. Зʼясовано, що судове правозастосування є останньою стадією механізму правового регулювання, коли до участі осіб у суспільних відносинах залучається спеціальний уповноважений субʼєкт права – суд. Цьому етапу механізму правового регулювання притаманні певні стадії, які характеризуються наявністю спеціальних субʼєктів. Загальновизнаним є підхід, за якого до судового правозастосування предʼявляють принципи верховенства права, законності, обґрунтованості, доцільності, справедливості. Доведено, що суди не зобовʼязані неодмінно керуватися висновками щодо застосування норм права, викладеними в постановах Верховного Суду, а лише враховувати такі висновки під час застосування аналогічних норм права, тобто має йтися про ідентичність фактичних і юридично значущих обставин справи. Висновки. Конституційна реформа щодо правосуддя змінила підхід від прецедентного характеру висновків Верховного Суду України (в редакції процесуальних кодексів до 3 жовтня 2017 року) до визнання таких висновків «переконливим прецедентом». Констатовано мʼякий вплив таких висновків відповідно до аргументованості й авторитетності органу, який їх видав.