Нормативно-правове регулювання меценатства і спонсорства в Україні
Анотація
Розглянуто нормативно-правове регулювання меценатства і спонсорства в Україні. Визначено основні нормативно-правові акти, які належать до законодавчої бази, що регулює сферу благодійності, меценатства та спонсорства. Мета статті полягає в проведенні аналізу нормативно-правового регулювання меценатства і спонсорства в Україні. Зазначено, що українське законодавство, яке регулює форми недержавної підтримки розвитку культури, мистецтва, науки й освіти, характеризується, з одного боку, нормативно-правовими актами різного рівня та відсутністю узгодженості цих актів між собою, а з іншого – невідповідністю правових норм реальним потребам учасників правовідносин. Констатовано, що немає досі єдиного законодавчого акта, що містив би вичерпний перелік організаційних форм неприбуткових організацій, які можуть діяти на території України, тому прийняття такого закону є вкрай важливим, оскільки завдяки цьому буде встановлено певні правові норми для організацій, що здійснюють благодійну діяльність, їх можна розглядати як одну із форм неприбуткових організацій. Аргументовано, що лише державний, комерційний і неприбутковий сектори у співпраці можуть забезпечити існування стабільної, демократичної, правової держави та громадянського суспільства, а питання правового регулювання існування й діяльності благодійних організацій, які належать до так званого третього, неприбуткового сектору, є надзвичайно важливим для України. Стратегічні цілі розвитку українського суспільства та необхідність системного підходу до правового регулювання культурної діяльності, недостатність бюджетного фінансування, а також наявні прогалини в чинному галузевому законодавстві зумовлюють потребу регламентації окреслених питань в окремому нормативно-правовому акті.
Завантаження
Переглядів анотації: 187 Завантажень PDF: 316
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.