Ефективність кримінального переслідування відмивання коштів в Україні
Анотація
Досліджено проблеми поширення складного соціально-економічного явища – відмивання коштів в Україні. Зазначена проблема є актуальною з огляду на місце цього феномену серед інших суспільно-економічних явищ: тіньова економіка, «втеча» капіталу, криміналізація економічних відносин тощо. Акцентовано увагу на недостатній ефективності національного механізму протидії відмиванню коштів, зокрема щодо активного виявлення злочинів з відмивання коштів, конфіскації злочинних активів і притягнення до кримінальної відповідальності злочинців. Констатовано необхідність моніторингу та здійснення відповідного дослідження. На підставі унікальних емпіричних матеріалів, результатів анкетування фахівців правоохоронної системи у сфері протидії відмиванню коштів здійснено стратегічний аналіз поширення зазначеного феномену. Виокремлено фактори, що формують базові засади ефективності кримінального переслідування відмивання коштів. За результатами їх оцінювання сформульовано висновки щодо пріоритетності та напрямів покращання діяльності правоохоронних органів у сфері протидії відмиванню коштів. Проаналізовано методологічні засади FATF щодо оцінювання ефективності національної системи протидії відмиванню коштів. Розглянуто засади оцінювання ефективності системи протидії відмиванню коштів за результатами нещодавно завершеного чергового раунду оцінювання України MONEYWAL. Дослідницька складова ґрунтується на зіставленні статистичних даних, результатів опитування експертів і фіксації в часових межах стратегічних завдань державної політики в зазначеній сфері.
Завантаження
Переглядів анотації: 97 Завантажень PDF: 53
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.