Характеристика осіб, які вчиняють насильницькі злочини щодо дітей
Анотація
Ефективність запобіжної діяльності ґрунтується на кримінологічному аналізі злочинності, дослідженні її причин та умов, виявленні загальних характеристик осіб, що вчиняють злочини. Таку діяльність реалізують у конкретному соціально-політичному, економічному, культурному середовищі. Процеси, що відбуваються в Україні, призвели до посилення криміногенного потенціалу суспільства, що виявляється в учиненні злочинів, які посягають на життя та здоровʼя. Попри те, що за даними офіційної статистики відбувається загальне зниження рівня злочинності, частка злочинів, що посягають на життя та здоровʼя, становить 16,3 %. Потерпілими від цих діянь стали 3174 особи. Занепокоєння викликає вчинення злочинів, що посягають на життя і здоровʼя, щодо дітей, оскільки вони є найбільш вразливою категорією населення. Потерпілими від цих злочинів стали 95 дітей, 134 дитини постраждали від домашнього насильства. Насильство є не лише правовою проблемою,
а й філософською та соціокультурною. Агресивно-насильницька поведінка є предметом дослідження психології, соціології, конфліктології, кримінології, педагогіки та медичних наук. У теоретико-методологічному аспекті потребує ретельного вивчення дослідження осіб, що вчиняють насильницькі злочини щодо дітей, і сукупність факторів, що обумовлюють таку поведінку. Важливу роль відіграє під час вивчення поведінки особи, що посягає на життя і здоровʼя дітей, знання соціально-демографічної характеристики таких осіб, їх установки, ціннісні орієнтації, погляди, звички, способи їх задоволення. Ураховуючи отримані дані, можна не лише здійснити класифікацію і типологію осіб, що посягають на життя та здоровʼя дітей, а й визначити особливості їхньої поведінки в конкретній життєвій ситуації, що призвела до вчинення злочину; на цій підставі розробити систему запобіжних заходів.
Завантаження
Переглядів анотації: 145 Завантажень PDF: 46
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.