Гарантії реалізації права на охорону здоров’я в Україні та країнах Європейського Союзу
Анотація
Досліджено питання гарантій реалізації права на охорону здоров’я в Україні та в країнах Європейського Союзу. Проаналізовано нормативне забезпечення права на охорону здоров’я за міжнародними та національними правовими актами. Розглянуто правові концепції реалізації права на охорону здоров’я, особливості гарантій їх забезпечення.
Право на охорону здоров’я реалізується через безліч інших конституційно закріплених прав людини. Саме охорона здоров’я – це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження та розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимальної тривалості життя.
Ефективність будь-якого невід’ємного права людини визначають реальними результатами, досягнутими внаслідок застосування норм. Для досягнення бажаних результатів держава вживає заходів юридичного й організаційного спрямування. Саме в державі створюють умови, які забезпечують взаємозалежність і взаємодію національної правової системи
й системи міжнародного права, імплементацію міжнародно-правових стандартів у національне законодавство.
Консолідація права на здоров’я на рівні європейських документів з прав людини є важливою гарантією визнання світовим співтовариством цього права та покладає відповідальність на державу, зокрема й на Україну. Державні акти й міжнародні документи з прав людини є правовим підґрунтям для захисту одного з основних прав людини та громадянина – права на здоров’я. Реформування системи охорони здоров’я в більшості країн, серед яких й Україна, є метою створення якісних і дієвих гарантій реалізації цього права.
Завантаження
Переглядів анотації: 150 Завантажень PDF: 412
Авторське право (c) 2018 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.