Принципи формування доказової бази під час розгляду Конституційним Судом України справ щодо антикорупційного законодавства
Анотація
Висвітлено питання, повʼязані з процесом формування доказової бази під час розгляду Конституційним Судом України справ щодо антикорупційного законодавства. Автор, дослідивши практику Суду щодо вирішення питань конституційності положень законів України в галузі протидії корупційним правопорушенням, акцентує увагу на особливостях процесу формування юридичних позицій Суду щодо конституційності положень цих законів, оскаржених субʼєктами права звернення до Конституційного Суду України.
За результатами дослідження сформульовано висновки, сутність яких полягає в такому: корупція є соціально-політичним явищем, обумовленим, насамперед, недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів, своєрідною реакцією індивідуума на вади соціуму. Негативний вплив корупції не обмежується завданням шкоди економічним чи політичним інтересам суспільства, вона є психологічним явищем, яке, пронизуючи суспільство наскрізь, зводить нанівець багатовікові досягнення людської цивілізації в галузях моралі, правової культури та поваги до принципів демократичного, правового й соціального устрою суспільного життя. Держава не тільки має право, а й зобовʼязана вжити дієвих заходів з протидії цьому антисоціальному явищу. Для ефективного подолання корупції як соціально-політичного явища та протиправного діяння замало лише формування відповідної законодавчої бази, необхідно задіяти всі елементи антикорупційного загальнодержавного механізму (законодавчі, виконавчі, судові) та громадського контролю. Роль і місце Конституційного Суду України в реалізації антикорупційного законодавства визначають його повноваження вирішувати питання конституційності положень актів цього законодавства. Рішення, ухвалені Судом з питань, що віднесені до його повноважень, є результатом розумової інтелектуально-аналітичної діяльності суддів щодо пізнання й оцінювання, передусім, з позиції відповідності оскаржених актів або їх окремих положень загальнолюдським цінностям, доктринальним позиціям Конституції, законам, актам міжнародного права тощо (аксіологічний вимір),
а також їх впливу на суспільно-політичний простір (онтологічний вимір). Основу доказової бази, на підставі якої формуються юридичні позиції Суду в справах щодо антикорупційного законодавства, становлять докази відповідності положень цього законодавства конституційно визначеним основоположним принципам правотворчої та правозастосовної діяльності демократичної і правової держави, які полягають, зокрема, у такому: обмеження певних прав та свобод особи положеннями актів антикорупційного законодавства є правомірним за умови, що такі обмеження застосовують виключно у випадках й обсязі, передбачених Основним Законом України; діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, як правотворчу, так і правозастосовну, а саме з питань протидії корупції, слід здійснювати виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завантаження
Переглядів анотації: 144 Завантажень PDF: 55
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.