Зародження протодержавних і державних об’єднань на теренах України
Ключові слова:
родоплемінні об’єднання, племінні союзи, консолідація, протодержавні утворення, культура, дослідження
Анотація
Досліджено зародження протодержавних і державних об’єднань на теренах України. Визначено консолідацію родоплемінних утворень як вагомого чинника їх самоорганізації. Доведено, що етногенез і родоплемінна консолідація синхронно відбувалися в лісових, лісостепових та степових регіонах як серед місцевих (автохтонних), так і прийшлих етносів. Підтверджено безперервність їх етнокультурного розвитку на українських землях та взаємовплив. Констатовано, що родоплемінну консолідацію безпосередньо праукраїнців протодержавні об’єднання вдається відстежити науковими методами лише із середини II тис. до н. е.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Переглядів анотації: 176 Завантажень PDF: 664
Як цитувати
[1]
Shcherbatiuk, V. і Sokur, Y. 1. Зародження протодержавних і державних об’єднань на теренах України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 13, 1 (1), 138-151.
Номер
Розділ
Теоретичні та історичні аспекти правознавства
Авторське право (c) 2017 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.