Проблема визначення обмежень у сфері медіації

Анотація

На основі аналізу наукових поглядів учених і норм чинного законодавства України проаналізовано обмеження у сфері медіації. Наголошено, що низка обмежень у правовідносинах з приводу медіації пов’язані з правовим статусом їх центрального суб’єкта – медіатора. Ідеться, передусім, про обмеження, пов’язані з набуттям такого статусу. Зазначено, що сторони знаходять шлях вирішення спору самостійно, а медіатор лише організовує процес переговорів, знімає емоційне напруження, фокусує увагу сторін на інтересах, долає психологічний бар’єр, який перешкоджає прийняттю спільного рішення, сприяє налагодженню діалогу та встановленню партнерських відносин між сторонами. Сформульовано висновок, згідно з яким встановлення чітких обмежень у сфері медіації, подальше їх законодавче закріплення сприятимуть більш ефективному захисту прав, свобод та інтересів суб’єктів цих правовідносин. Такими обмеженнями запропоновано вважати сукупність умов, які шляхом їх нормативного закріплення визначають взаємозв’язок дозволів і заборон, що застосовуються до правого статусу суб’єктів медіації задля охорони й захисту їхніх прав, свобод та інтересів, недопущення їх протиправного порушення. Виокремлено основні обмеження у сфері медіації, зокрема щодо: категорії правових конфліктів, відносно яких може бути застосована медіація (неможливість укладання угоди про примирення); часових меж проведення медіації; набуття особою правового статусу медіатора (правосуб’єктність медіатора); функціонування інституту професійної таємниці медіатора.