Досудове врегулювання господарського спору: обов’язок чи право

Анотація

Зазначено, що правовий інститут досудового врегулювання господарського спору має тривалу історію розвитку. На цьому шляху правові вимоги поступово змінювалися, послабляючи обов’язковість впровадження досудового врегулювання спору від абсолютної імперативної вимоги дотримання до цілковитої відмови від неї. Причому залишалась можливість застосовувати досудове врегулювання спору за взаємною згодою сторін як альтернативний спосіб вирішення господарського спору. Останні зміни господарського процесуального законодавства зумовили повернення такого інституту, як обов’язок, у передбачених законом випадках, який треба застосовувати, перш ніж звертатися до господарського суду. Водночас залишилася можливість використовувати досудове врегулювання господарського спору як альтернативний засіб вирішення господарських спорів. Важливими постають аспекти правового оформлення досудового врегулювання господарського спору та правові наслідки застосування такого способу для подолання господарського конфлікту. Висвітлено ступінь правового оформлення застосування досудового врегулювання господарських спорів нормами матеріального та процесуального права. Доведено, що досудове врегулювання господарських спорів не є стадією господарського процесу. Встановлено процесуальні наслідки порушення обов’язкового застосування досудового врегулювання господарського спору та за домовленістю сторін. Правові норми інституту досудового врегулювання господарського спору наявні в різних нормативно-правових актах. Основні положення  Господарського процесуального кодексу України встановлюють обов’язковість і можливість його застосування та наслідки їх недотримання для участі в господарському судочинстві на відміну від положень загального порядку пред’явлення претензії на отримання відповіді, які взагалі не зафіксовані в чинному законодавстві. Зауважимо, що спеціальний порядок досудового врегулювання господарських спорів для застосування санкцій та в певних сферах господарювання встановлений у відповідних нормативно-правових актах.