Характеристика кримінальної корупції в розрізі законодавства України
Анотація
Схарактеризовано кримінальну корупцію, зокрема одержання неправомірної вигоди, у розрізі законодавства України. Злочинний механізм одержання неправомірної вигоди та взаємодія елементів його характеристики становлять дві загальні кримінальні ситуації. Перша з них охоплює механізм злочинної змови співучасників і передання предмета неправомірної вигоди. Друга ситуація утворює механізм службових дій (бездіяльності) службової особи, що вступила в змову з особою, яка надає неправомірну вигоду (безпосередньо або через посередника), розраховуючи на одержання неправомірної вигоди. Зазначено, що механізм кримінальної корупції може розвиватися у двох основних напрямах: заінтересована особа (особа, що надає неправомірну вигоду, або «посередник») передає особі, що отримує вигоду, предмет неправомірної вигоди; особа, що передає службовій особі предмет неправомірної вигоди, – винагороди за виконання останньою дій на користь заінтересованої особи (одержання очікуваного результату). Під час одержання неправомірної вигоди кваліфікуючими ознаками є: неодноразовість одержання неправомірної вигоди; вимагання неправомірної вигоди; відповідальне становище посадової особи митних органів; колишня судимість за одержання, пропозицію чи надання неправомірної вигоди; розмір неправомірної вигоди. Особа, яка пропонувала, обіцяла чи дала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї здійснювали вимагання або якщо особа добровільно заявила про вчинене діяння.
Завантаження
Переглядів анотації: 94 Завантажень PDF: 141
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
