ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВРАЗЛИВИХ ПОТЕРПІЛИХ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Анотація. У статті здійснено комплексний аналіз понять «вразливий потерпілий» та «уразливий стан потерпілого» в контексті українського кримінального та кримінального процесуального законодавства. Доведено, що ці поняття хоча й пов’язані між собою, однак відрізняються правовою природою та сферою застосування. Якщо «уразливий стан» розглянуто як кримінально-правову кваліфікуючу ознаку, застосовувану в межах окремих складів злочинів, то «вразливий потерпілий» – це процесуальна категорія, яка потребує спеціального захисту в межах досудового розслідування та судового розгляду. У роботі проаналізовано зміст п. 2 примітки до ст. 149 Кримінального кодексу України, визначено ознаки уразливого стану, окреслено складнощі з перекладом цього поняття англійською мовою, що свідчить про лінгвістичну специфіку терміна. Увагу зосереджено на впливі європейських стандартів, зокрема Директиви 2012/29/ЄС, на формування національного підходу до визначення вразливих потерпілих. Окреслено відмінності між фактичним (матеріально-правовим) і юридичним (процесуальним) підходами до поняття уразливості. Зазначено, що в Україні немає єдиного механізму й чіткого алгоритму визнання особи вразливою, що ускладнює реалізацію її прав у кримінальному провадженні. Аргументовано необхідність індивідуальної оцінки вразливості особи в кожному конкретному випадку, що узгоджено з європейською практикою. Сформульовано висновок про доцільність нормативного закріплення єдиного підходу до визнання особи вразливим потерпілим у кримінальному процесі, що дасть змогу забезпечити ефективну реалізацію її прав і гарантій. Запропоновано враховувати комплекс об’єктивних і суб’єктивних чинників, які можуть зумовлювати потребу в спеціальному процесуальному статусі. У статті застосовано формально-юридичний, порівняльно-правовий, системний, лінгвістичний та контент-аналіз нормативно-правових джерел і наукової літератури.

Ключові слова: вразливий потерпілий; уразливий стан; кримінальне право; кримінальний процес; Директива 2012/29/ЄС; процесуальні гарантії; захист потерпілих; уразливі групи; кваліфікуюча ознака; індивідуальна оцінка.