Теоретичні та практичні аспекти процесуальної діяльності сторони обвинувачення під час складання письмового повідомлення про підозру
Анотація
Метою статті є аналіз кримінального процесуального законодавства України щодо процесуальної діяльності сторони обвинувачення під час складання письмового повідомлення про підозру для визначення актуальних теоретичних і практичних проблем законодавства й надання пропозицій щодо шляхів їх розв’язання. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Визначальними є наукові методи системного аналізу й узагальнення. Наукова новизна полягає в системному аналізі кримінального процесуального законодавства України в контексті вимог міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших документів і практики Європейського суду з прав людини, а також у визначенні теоретичних і практичних проблем, без подолання яких процесуальна діяльність сторони обвинувачення під час складання письмового повідомлення про підозру не буде відповідати завданням кримінального провадження та гарантіям, визначеним міжнародними договорами. За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки: 1) повідомлення про підозру – це результат розумової (інтелектуальної) діяльності слідчого та/або прокурора щодо оцінки наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, які переконливо засвідчують імовірність учинення кримінального правопорушення певною особою, що відображають у процесуальному документі, акті (рішенні), який складають у письмовій формі уповноважені суб’єкти відповідно до вимог кримінального процесуального закону України, зокрема щодо чітко визначеної та розмежованої компетенції, і вручають особі, яку підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, що зумовлює набуття цією особою процесуального статусу підозрюваного; 2) законодавчі положення, що регламентують інститут повідомлення про підозру, потребують чіткого врегулювання, що надасть можливість уникнути суперечностей у процесі їх правозастосування, у зв’язку із чим пропонуємо: а) внести зміни до ст. 110 КПК України, у якій «повідомлення про підозру» включити до переліку процесуальних рішень або визначити, що процесуальне рішення у вигляді письмового повідомлення про підозру приймають у формі постанови; б) внести зміни до ст. 276 КПК України, у назві й тексті якої слово «випадки» в усіх відмінках замінити словом «підстави» у відповідних відмінках; в) у статті 276 КПК України п. 2 ч. 1 вилучити.
Ключові слова: підозра; повідомлення; підозрюваний; складання; вручення; достатність доказів; обґрунтована підозра.
Завантаження
Посилання
Академічний тлумачний словник української мови (1970–1980) : словник укр. мови : в 11 т. 1975 р. Т. 6. С. 475. URL: http://sum.in.ua/s/pidozra.
Аленін Ю. П., Гловюк І. В. Повідомлення про підозру: загальна характеристика та проблеми удосконалення. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2014. № 1. С. 162.
Amrutanshu D., Dhruv Sh. Arrest Warrants at the International Criminal Court: Reasonable Suspicion or Reasonable Grounds to Believe? International Criminal Law Review. 2016. Vol. 16. Issue 1. Р. 158–176. URL: https://brill.com/view/journals/icla/16/1/article-p158_6.xml. doi: https://doi.org/10.1163/15718123-01601004.
Кримінальний процес : підручник / [Р. І. Благута, Ю. В. Гуцуляк, О. М. Дуфенюк та ін.] ; за заг. ред. А. Я. Хитри, Р. М. Шехавцова, В. В. Луцика. Львів : ЛьвДУВС, 2019. Ч. 2. 616 с.
Громова М. Є. Обґрунтована підозра як підстава застосування запобіжних заходів. Часопис Академії адвокатури України. 2015. № 2 (27). Т. 8. С. 41–43. URL: http://e-pub.aau.edu.ua/index.php/chasopys/ article/download/813/777.
Гринюк В. О. Повідомлення про підозру як форма здійснення первинного обвинувачення. Форум права. 2017. № 1. С. 20. URL: http://nbuv.gov.ua/jpdf/FP_index.htm_2017_1_6.pdf.
Гуртієва Л. М. Наукові концепції підстав прийняття рішення про повідомлення про підозру. Правова держава. 2017. № 28. С. 102.
Гуртієва Л. М., Лукашкіна Т. В. Теорія доказів у кримінальному судочинстві : навч.-метод. посіб. Одеса :
Фенікс, 2016. 80 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10872/Gurt%D1%96%D1%94va%2 C%20Lukashk%D1%96na_Teor%D1%96ia%20dokaz%D1%96v%20u%20krim%D1%96nal%60nomu%20sudochinstv%D1%96_OK.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
Капліна О. В. Підозра у кримінальному провадженні: поняття, ознаки, сутність. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 239–240. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/ 4679/1/43.pdf.
Капліна О. В. Повідомлення про підозру: протистояння правових позицій сторін обвинувачення та захисту. Право України. 2017. № 12. С. 74–81. URL: https://pravoua.com.ua/ua/store/pravoukr/pravo_2017_12/ pravo_2017_12_s7.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : міжнар. док. від 4 листоп. 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
Костенко С. К. Проблемні питання існуючого підходу до визначення дотримання конституційних прав і свобод громадянина при повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Вісник Асоціації слідчих суддів України. 2016. № 1. С. 34–36.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2016 року № 9-2388/0/4-16. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00209.html.
Посвистак О. М. Здійснення повідомлення про підозру особам, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Підприємство, господарство і право. 2019. № 5. С. 280–285. doi: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2019.5.52.
Pradhananga R. B., Kunshang L. An Analytical Study of Culpable Homicide (Kartabya Jyan) under the Muluki Criminal (Code) Act, 2074 BS. Prosecution journal. 2018. Vol. 4. Р. 1–61. URL: https://ag.gov.np/storage/postFile/ Prosecution%20Journal,%20Vol%204_1544166889.pdf.
Расторгуєв О. В. Повідомлення про підозру: проблеми прийняття процесуального рішення. Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». 2019. № 2 (51). С. 181–182. URL: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/ UV/article/view/13797. doi: 10.18372/2307-9061.51.13797.
Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» від 29 листопада 1988 року. Case of Brogan and others v. the United Kingdom. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/so0662?an=2.
Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21 квітня 2011 року. Case of Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/974_683.
Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19 лютого 2009 року. Case of Shabelnyk v. Ukraine. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_457.
Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Єлоєв проти України» (заява № 17283/02) від 6 листопада 2008 року. Case of Yeloiev v. Ukraine. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_433.
Рогатюк І. В. Повідомлення про підозру: значення інституту та проблеми правозастосування. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2015. № 3. С. 121. URL: https://scientbul.naiau.kiev.ua/index.php/ scientbul/article/view/263/263.
Щербак І. А. Повідомлення про підозру: актуальні питання. Правове забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, безпековий, інтелектуальний простір : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. Хмельницький, 2019. 435 с. URL: http://jlsouk.donnu.edu.ua/article/view/6860/6892.
Щербак І. А. Проблемні аспекти процедури повідомлення про підозру в контексті реалізації принципу верховенства права. Правничий часопис Донецького університету. 2019. № 1(37). С. 103. URL: http://jpch.donnu.edu.ua/article/view/7441/7454. doi: 10.31558/2518-7953.2019.1.12.
Слюсарчук Х. Р. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному провадженні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. № 42. С. 238–240. (Серія «Право»). URL: http://www.visnyk-juris.uzhnu.uz.ua/file/No.42/58.pdf.
Тертишний В. М. Підслідність. Юридична енциклопедія (1998–2004) : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та ін. Київ : Укр. Енциклопедія, 1998. Т. 4. С. 551.
Воротинцев Є. В. Інформативність письмового повідомлення про підозру в системі змагального кримінального судочинства України. Вісник прокуратури. 2014. № 1 (151). С. 90–96.
Yednak V., Vitiuk D., Krut K., Grokholskyi V. Ensuringthe Rights of the Person When Notifying of Suspicion or Detentionon Suspicion of Committing a Criminal Offense. Amazonia Investiga. 2020. Vol. 9 (25). P. 423–428. URL: https://amazoniainvestiga.info/index.php/amazonia/article/view/1089.
Єдиний звіт про кримінальні правопорушення по державі за січень-грудень 2019 р. URL: https://old.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=113897&libid=100820&c=edit&_c=fo.
Єрьоменко І. В. Вдосконалення процедури повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Вісник Національної академії прокуратури України. 2017. № 1 (47). С. 83–84. URL: http://www.visnyknapu.gp.gov.ua/files/issues-2017/Visnyk-NAPU_1_2017.pdf.
Переглядів анотації: 395 Завантажень PDF: 505
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
