Особливості кримінальної відповідальності за перешкоджання професійній діяльності журналістів

Анотація

Мета статті – на підставі дослідження наукової думки, слідчої та судової практики здійснити юридичний аналіз об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 171 Кримінального кодексу України, визначити межі дозволеного втручання в приватне й сімейне життя особи під час виконання журналістом професійних обов’язків як умови визнання його діяльності законною в разі притягнення винуватих до кримінальної відповідальності за посягання на діяльність журналіста. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Методологічною основою статті є комплекс методів наукового пізнання, серед яких головне місце посідає діалектичний метод. Застосовано систему методів наукового пізнання: формальної логіки (дедукцію, індукцію, синтез, абстрагування, аналогію) – для з’ясування сутності зазначених питань; теоретичний – у процесі дослідження наукової та навчально-методичної літератури; емпіричний – під час аналізу слідчої та судової практики; метод системного аналізу – для окреслення напрямів удосконалення положень Кримінального кодексу України та практики його застосування. Наукова новизна зумовлена необхідністю вдосконалити зміст ст. 171 Кримінального кодексу України в частині визначення форм незаконного впливу на журналістів, полегшити застосування зазначеної кримінально-правової норми в правозастосовній практиці, уникнути плутанини під час вибору засобів запобігання цим злочинам. Обґрунтовано потребу з’ясування органами досудового розслідування, прокуратури, суду законності дій журналістів, потерпілих, відповідно до ст. 171 Кримінального кодексу України, у процесі виконання ними професійних обов’язків. Окреслено теоретичні та практичні пропозиції щодо підвищення ефективності застосування положень ст. 171 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікують аналізовані злочини. Висновки. Дослідження тлумачення форм вияву перешкоджання законній професійній діяльності журналістів дало змогу визначити проблемні аспекти окресленого питання. Констатовано, що наявність у диспозиції ст. 171 Кримінального кодексу України декількох самостійних форм (перешкоджання, вплив, переслідування тощо) створює складнощі під час застосування зазначеної норми та вибору засобів запобігання цим злочинам. Водночас, з огляду на широкий спектр професійної діяльності журналістів, недоцільно й навряд чи можливо визначити в ст. 171 Кримінального кодексу України всі форми незаконного впливу на журналіста, а використання законодавцем узагальнювального словосполучення «будь-яке інше перешкоджання» засвідчує можливість кваліфікації за цією статтею інших незаконних дій щодо журналіста. Також актуальною є необхідність змінити підходи стосовно оцінювання дій журналіста й особи, яка перешкоджала його законній діяльності. Ідеться про належну оцінку органами досудового розслідування, прокуратури та суду обставин злочину, передбаченого ст. 171 Кримінального кодексу України в частині з’ясування законності дій журналіста, зокрема під час: визначення суспільного інтересу, який переслідував потерпілий журналіст (меж втручання в приватне та сімейне життя особи); встановлення наявності/відсутності редакційного завдання, ліцензії на мовлення засобів масової інформації. Діяльність уповноважених суб’єктів має відповідати європейським стандартам у галузі свободи слова, також слід зважати на роль журналістів у демократичному суспільстві, не обмежувати законодавчо визначені права працівників засобів масової інформації та гарантії їхньої професійної діяльності, встановлені міжнародним і національним законодавством.

Ключові слова: засоби масової інформації; журналіст; права журналіста; законна професійна діяльність; перешкоджання; переслідування; незаконний вплив; кваліфікація; розслідування.