Використання практики Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на охорону здоров’я в кримінальному процесі України
Анотація
Мета статті – визначити найефективніші заходи реалізації права на здоров’я, які могла б ужити Україна для узгодження правозастосовної практики зі стандартами Європейської конвенції з прав людини та прецедентною практикою Європейського суду з прав людини з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу та Ради Європи, розроблення найефективніших механізмів застосування рішень Європейського суду з прав людини у вітчизняному кримінальному процесі в цьому напрямі. Методологія. Методологічну основу статті становить сукупність методів наукового пізнання, серед яких провідне місце посідає діалектичний метод. Також використано загальнофілософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження. Увагу акцентовано на порівняльно-правовому, структурно-функціональному, нормативно-логічному й системному методах дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що автори здійснили спробу проаналізувати й оцінити механізми забезпечення права на охорону здоров’я в кримінальному судочинстві, сформовані європейською практикою. Досліджено практику Європейського суду з прав людини щодо реалізації права на здоров’я через захист права на життя, заборону тортур, права на свободу й особисту недоторканність, права на справедливий судовий розгляд, повагу до особистого й сімейного життя, недоторканність житла. Подано науково обґрунтовані рекомендації стосовно доцільності імплементації окремих стандартів, відображених у Європейській конвенції з прав людини, у кримінальне процесуальне законодавство України, теоретичні, практичні та законодавчі пропозиції, спрямовані на підвищення рівня захисту права на охорону здоров’я на національному рівні. Висновки. Право на охорону здоров’я як міжнародний стандарт кримінального судочинства, розроблений Європейським судом з прав людини й утілений у національному законодавстві, є складним, комплексним поняттям, яке охоплює різні можливості й права, що потребують захисту. Право на охорону здоров’я може бути реалізовано в межах захисту визнаних Європейською конвенцією з прав людини та відображених у вітчизняному законодавстві прав, а саме: права на повагу до приватного й сімейного життя (право на фізичну та моральну недоторканність особи), права на свободу й особисту недоторканність, права на інформацію та конфіденційність інформації, права на сприятливе екологічне середовище, права на отримання достовірної та своєчасної інформації про фактори, що впливають на здоров’я. Аналіз прецедентної судової практики Європейського суду з прав людини щодо рішень вітчизняних судових інстанцій у частині спорів, пов’язаних із реалізацією права на охорону здоров’я, дає змогу констатувати її «молодість». Практика суду щодо скарг на порушення права на охорону здоров’я правоохоронними та судовими органами України засвідчує необхідність підвищення рівня захисту означеного права на національному рівні таким шляхом: здійснення правової освіти населення; ознайомлення уповноважених учасників кримінального процесу (слідчих, прокурорів, суддів) з конвенційними положеннями щодо забезпечення права на охорону здоров’я, а також з практикою їх застосування Європейським судом з прав людини; внесення змін до відомчих/міжвідомчих нормативно-правових документів, які визначатимуть зміст і перелік біологічних зразків особи.
Ключові слова: кримінальне провадження; міжнародний стандарт; захист прав; охорона здоров’я; Європейський суд з прав людини; свобода; особиста недоторканність; біологічні зразки особи.
Завантаження
Посилання
Бахновский А. В. Постановления европейского суда по правам человека как фактор развития отечественной судебной практики: актуальные вопросы имплементации, перспективы применения. Теория и практика общественного развития. 2019. С. 37–41. doi: 10.24158/Tipor.2019.7.6.
Белая О. В. Практика Европейского Суда по правам человека об использовании геномной информации и биоматериала человека. Международное право и международные организации. 2019. № 2. С. 57–70. doi: 10.7256/2454-0633.2019.2.30166.
Борисова-Жарова В. Г. Международно-правовые основы обеспечения права человека на здоровье : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10. М., 2008. 175 с.
Бурмагин С. В. Проблемы применения решений Европейского суда по правам человека при рассмотрении уголовных дел судами Российской Федерации. Всероссийский криминологический журнал. 2018. № 2. Т 12. C. 299–309. doi: 10.17150/2500-4255.
Демченко І. С. Практика європейського суду з прав людини в національній судовій практиці у справах, пов’язаних із медициною. Часопис Київського університету права. 2014. № 2. С. 348–350.
Дроздов О. Як має дотримуватися право засуджених на охорону здоров’я в контексті практики ЄСПЛ. URL: https://zib.com.ua/ua/130158-yak_mae_dotrimuvatisya_pravo_zasudzhenih_na_ohoronu_zdorovya.html.
Энтин Л. М. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учебник. М. : Норма, 2007. 278 c.
Гаджиев Х. И. Вопросы доказывания в практике Европейского суда по правам человека. Журнал российского права. 2018. № 6. С. 78–95. doi: 10.12737/art_2018_6_8.
Грачева С. А. Согласование национального и международного права в связи с вопросами исполнения постановлений Европейского суда по правам человека (теоретический ракурс). Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. 2018. № 4 (71). С. 47–56. doi: 10.12737/art.2018.4.6.
Гловюк І. В. Актуальні питання вдосконалення статті 132 КПК України. Актуальні проблеми удосконалення кримінального процесуального законодавства : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. до 70-річчя д-ра юрид. наук, проф. Ю. П. Аленіна (Одеса, 21 квіт. 2017 р.). Одеса : Юрид. літ., 2017. С. 176–180.
Хендель Н. Захист права на здоров’я у Європейському суді з прав людини. Українське право. 2016. URL: http://ukrainepravo.com/international_law/european_court_of_human_rights/zakhyst-prava-na-zdorov-ya-u-evropeys%60komu-sudi-z-prav-lyudyny.
Климчук М. П. Міжнародні стандарти щодо захисту прав учасників кримінального провадження. Організаційно-управлінське та економіко-правове забезпечення діяльності Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДСЦЗ) : матеріали III Всеукр. наук.-практ. конф. Черкаси, 2018. С. 28–29.
Климчук М. П., Степанов О. С. Чи допоможе ліквідувати катування новий КПК? Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 3–2. С. 319–321.
Комітет з економічних, соціальних і культурних прав (КЕСКП). Загальний коментар № 14. U.N. Doc. E/C.12/2000/4 (11 серп. 2000 р.). URL: http://www2.ohchr.org/english/bodies/cescr/comments.htm.
Короткевич М. Є., Пушкар П. В. Зміст обов’язку суду забезпечити дотримання права на свободу та особисту недоторканність у світлі практики Європейського суду з прав людини. Вісник Верховного Суду України. 2015. № 8 (180). С. 40–48.
Коровайко О. І. Реалізація міжнародних стандартів кримінального судочинства в судовому провадженні України : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2017. 42 с.
Кройтор В. А., Степаненко Т. В. Стандарти Європейського Союзу в сфері цивільного судочинства: проблеми доступу до правосуддя. Наукові записки Харківського економіко-правового університету. 2005. № 1 (2). С. 64−77.
Кучів О. Скарги на жорстоке поводження: ефективність їх розслідування у світлі практики Європейського суду з прав людини. URL: https://yvu.com.ua/skargy-na-zhorstoke-povodzhennya-efektyvnist-yih-rozsliduvannya-u-svitli-praktyky-yevropejskogo-sudu-z-prav-lyudyny.
Кучинська О. П., Фулей Т. І., Бараннік Р. В. Принципи кримінального провадження у світлі практики Європейського суду з прав людини : монографія. Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. 228 с.
Макарова О. В. Реализация решений Европейского суда по правам человека в контексте развития уголовно-процессуального законодательства. Журнал российского права. 2018. № 8. С. 124–134. doi: 10.12737/art_2018_8_12.
Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів : монографія. Київ : Юрінком Інтер, 2005. 512 с.
Николаев А. М., Давтян М. К. Исполнение решений Европейского суда по правам человека и Межамериканского суда по правам человека: сравнительный анализ. Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. 2018. № 4. С. 40–46. doi: 10.12737/art.2018.4.5.
Носова Е. С. Влияние решений суда ЕС на становление права Европейского Союза. Международное право и международные организации. 2016. № 1. С. 50–59. doi: 10.7256/2226-6305.2016.1.17229.
Рукавишникова А. А. Вариативность понимания окончательного судебного решения в решениях Европейского суда по правам человека: уголовная юстиция. Russian Journal of Criminal Law. 2015. № 2(6). С. 53–58. doi: 10.17223/23088451/6/10.
Садова Т. В. Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-американської правової системи в контексті міжнародних стандартів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Одеса, 2009. 243 с.
Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції. 2-ге вид., випр., доповн. Київ : Реферат, 2007. 848 с.
Слинько С. М. Затримання підозрюваних у вчиненні злочинів (чи відповідають вимоги Кримінального процесуального кодексу України європейським стандартам). Право і суспільство. 2016. № 2. С. 200–208.
Тракало Р. І. Судовий контроль за дотриманням права на повагу до приватного життя : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2014. 212 с.
Яковлева С. П. Правовые позиции Европейского Суда по правам человека. Baikal Research Journal. 2016. Т. 7. № 5. doi: 10.17150/2411-6262.2016.7(5).23.
Яновська О. Г. Застосування практики європейського суду з прав людини при здійсненні судового контролю у кримінальному провадженні. Вісник Академії адвокатури України. 2013. № 2 (27). С. 12–17.
Переглядів анотації: 804 Завантажень PDF: 321
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
