Проблемні питання застосування дискреційних повноважень Національного банку України в процесі ліквідації банків
Анотація
У статті проаналізовано поняття «дискреція», «дискреційні повноваження»; розглянуто право Національного банку України здійснювати правозастосовну та контрольно-наглядову діяльність на власний розсуд, що виявляється в праві приймати рішення на підставі професійного (мотивувального) судження. Метою статті є дослідження понять дискреції та дискреційних повноважень, використання їх у діяльності Національного банку України, а також огляд чинного законодавства щодо можливості застосовування розсуду в прийнятті рішень Національного банку України та, відповідно, виявлення недосконалості законодавства, яке регламентує повноваження регулятора під час відкликання банківської ліцензії та ліквідації банків. Методологія. Відповідно до поставленої мети дослідження використано низку методів наукового пізнання: методи системного аналізу й узагальнення, формально-логічний метод (для встановлення сутності поняття дискреційних повноважень), порівняльно-правовий метод (для зіставлення законодавства різних країн щодо питань прийняття рішень регулятором стосовно ліквідації банків), статистичний метод (для аналізу статистичної інформації щодо ринку споживання послуг банківських вкладів серед населення), а також функціонально-правовий метод. Наукова новизна публікації полягає в осмисленні проблеми широкого кола повноважень Національного банку України у відносинах ліквідації банків, акцентуванні на слабких механізмах контролю за прийняттям адміністративних рішень посадовими особами регулятора, а також на важливості балансу приватних і публічних інтересів у процесі реалізації владних повноважень. Висновки. Надання регулятору можливостей широкого застосування адміністративного розсуду в питаннях припинення діяльності та ліквідації кредитних установ є високим ризиком для держави й громадян. У довгостроковій перспективі важливими для стабілізації економіки країни є підвищення кваліфікації кадрів і зміна порядку призначення керівництва Національного банку України; створення важелів для стримування свавільних рішень, а також реальних можливостей оскарження й судового захисту від неправомірних рішень регулятора; внесення відповідних змін до банківського законодавства стосовно ліквідації банків.
Ключові слова: дискреційні повноваження; дискреція; Національний банк України; ліквідація; банк; адміністративний розсуд.
Завантаження
Посилання
Авер’янов В. Б. Дискреція. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ : Укр. енцикл., 1998. Т. 2 : Д–Й. 744 с.
Барабаш Ю. Г. Дискреційні повноваження вищих органів влади: правова природа та умови ефективного застосування. Університетські наукові записки. 2007. № 4. С. 49–54. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Unzap_2007_4_9.
Basel Committee on Banking Supervision. Core Principles Methodology. October, 1999. URL: https://www.bis.org.
Council of Europe. Committee of Ministers. The Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities, Recommendation No. R(80)2. (Adopted on 11 March 1980). URL: https://rm.coe.int/16804f22ae.
Дмитренко Ю. М. Правове регулювання діяльності Національного банку України : монографія. Харків : Золота миля, 2014. 222 с.
О банках и банковской деятельности : Федеральный закон Российской Федерации от 2 дек. 1990 г. № 395-1. URL: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_5842.
Гуйван П. Д. Детермінація дискреційних повноважень владних органів. Правова позиція. 2019. № 1 (22). С. 86.
Гуйван П. Д. Обґрунтованість застосування дискреційних повноважень у процесі організації правосуддя. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 6. С. 26. doi: https://doi.org/10.15421/391987.
Ханова Н. О. Зміст поняття «дискреція» в податковому праві. Юридичний бюлетень. 2018. № 7 (1). С. 145–160. URL: http://www.lawbulletin.oduvs.od.ua/archive/2018/7_2018/part_1/25.pdf.
Кобильнік Д. А. Деякі міркування стосовно дискреційних повноважень органів, що здійснюють фінансову діяльність в Україні. Теорія і практика правознавства. 2015. № 2 (8). С. 1–3. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21 CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=tipp_2015_2_20.
Кравчук В. Зміст принципу правової визначеності як необхідної складової верховенства права. Актуальні проблеми правознавства. 2019. № 4 (20). С. 10–15. doi: https://doi.org/10.35774/app2019.04.010.
Kredītiestāžu likums. Latvijas Republikas. 05.10.1995. URL: https://likumi.lv/ta/en/en/id/37426-credit-institution-law#_ftn1&pd=1.
Левкулич В. В. Соціокультурні основи права. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 5.
С. 13–18. doi: https://doi.org/10.15421/391948.
Лоюк І. А. Особливості реалізації дискреційних повноважень Національним банком України при створенні банків. Часопис Київського університету права. 2016. № 2. С. 115–120. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Chkup_2016_2_28.pdf.
Про надання роз’яснення (про порядок відшкодування суми безнадійної заборгованості за рахунок сформованого страхового резерву при здійсненні ліквідаційної процедури банківської установи – дебітора) : лист Державної податкової адміністрації України від 29 трав. 2008 р. № 10914/7/15-0517. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GDPI8971.html.
Маклаков В. В. Конституционное право : словарь. М. : Юристъ, 2001. 559 с.
Мельник-Томенко Ж. М. Принцип верховенства права як універсальна засада адміністративного судочинства. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 6. С. 90–95. doi: https://doi.org/10.15421/3919101.
Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи : наказ Міністерства юстиції України від 24 квіт. 2017 р. № 1395/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1395323-17#n8.
Олійник А. Ю., Кеда І. В. Поняття гарантій реалізації конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність в Україні. Вісник Національного технічного університету України «КПІ». 2019. № 4 (44). С. 131–136. (Серія «Політологія. Соціологія. Право»). doi: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2019.4(44).199743.
Постанова КАС Верховного Суду у справі від 11 черв. 2019 р. № 826/15723/17. Єдиний державний реєстр судових рішень : [сайт]. URL: http://reyestr.court.gov.ua.
Постанова КАС Верховного Суду у справі від 9 серп. 2019 р. Справа № 826/14033/17. Єдиний державний реєстр судових рішень : [сайт]. URL: http://reyestr.court.gov.ua.
Прийма С. В. Принцип доцільності тлумачення права. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 6. С. 8–14. doi: https://doi.org/10.15421/391984.
Ремнев В. І. Социалистическая законность в государственном управлении. М., 1979. С. 51–53.
Вадбольская Е. В. Дискреционные полномочия Центрального Банка Российской Федерации. Вестник Поволжской академии государственной службы. 2011. С. 93–99. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ diskretsionnye-polnomochiya-tsentralnogo-banka-rossiyskoy-federatsii/.
Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 груд. 2000 р. № 2121-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2121-14.
Про Національний банк України : Закон України від 20 трав. 1999 р. № 679-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/679-14.
Золотухіна Л. О. Адміністративна юстиція як складова адміністративно-правового механізму захисту публічного інтересу. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 4. С. 138–143. doi: https://doi.org/10.15421/391930.
Переглядів анотації: 335 Завантажень PDF: 366
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
