Методологічні засади дослідження юридичної консультативної діяльності
Анотація
Мета статті – визначити методологічні засади дослідження юридичної консультативної діяльності, обґрунтувати необхідність їх використання для розкриття теоретичних основ, пізнання сутності, змісту й специфічних особливостей професійної діяльності юрисконсульта. Методологічну основу статті становить сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Зокрема, це: діалектичний, герменевтичний, системний, формально-логічний, а також діяльнісний підходи. Наукова новизна полягає в удосконаленні методологічних засад дослідження юридичної консультативної діяльності.
У статті обґрунтовано необхідність використання діяльнісного підходу в процесі дослідження професійної діяльності юрисконсульта, що пояснюється її правовою природою; виокремлено методи наукового пізнання, які становлять методологічну основу комплексного дослідження юридичної консультативної діяльності, результатом чого стане можливість сформулювати обґрунтовані та практично значущі висновки. Висновки. Проведення теоретико-правового дослідження юридичної консультативної діяльності передбачає застосування комплексної та ефективної методології, яка поєднує підходи, загальнонаукові й конкретно-наукові методи пізнання, вибір яких зумовлений особливостями предмету дослідження. Науковець приділяє особливу увагу питанню щодо визначення методологічної основи наукового дослідження, оскільки від вдало підібраної методології залежить його об’єктивність і достовірність, а також обґрунтованість сформульованих висновків, їхня наукова цінність і практична значущість.
Ключові слова: метод; методологія; наукове дослідження; наукове пізнання; науковий підхід; пізнавальний процес; професійна діяльність юрисконсульта; юридична консультативна діяльність.
Завантаження
Посилання
Антонюк Н. О. Методологічні засади дослідження диференціації кримінальної відповідальності. Питання боротьби зі злочинністю. 2019. № 38. С. 9–22. doi: 10.31359/2079 6242 2019 38 9.
Ховпун О. С. Значення герменевтичного методу адміністративно-правового забезпечення фармації. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2020. № 2 (90). С. 69–76. doi: 10.33766/2524-0323.90.69-76.
Коломієць П. В. Проблематика методології дослідження правового регулювання правового регулювання податкової безпеки України: концептуальні особливості. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 8. С. 191–195. doi: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2020.8.31.
Копча В. В. Методологія дослідження правового явища: поняття, структура, інструментарій. Часопис Київського університету права. 2020. № 1. С. 54–58. doi: 10.36695/2219-5521.1.2020.08.
Костицький М. В. Деякі питання методології юридичної науки. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 3–11. URL: http://109.237.87.242/bitstream/123456789/3056/1/2013_1_kostytskyi.pdf.
Мічурін Є. О. Методологія науки цивільного права. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2019. № 28. С. 60–65. doi: 10.26565/2075-1834-2019-28-07.
Процевський В. О. Щодо методологічних засад вивчення правових дисциплін. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. 2017. № 27. С. 5–12. (Серія «Право»). doi: https://doi.org/10.5281/zenodo.1171299.
Садовнік В. П. Структурованість системи наукового пізнання. Прикарпатський юридичний вісник. 2019. № 3 (28). С. 66–69. doi: https://doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).321.
Шахов С. В. Значення герменевтичного методу адміністративно-правового забезпечення фармації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2019. № 38. С. 41–44. doi: https://doi.org/10.32841/2307-1745.2019.38.10.
Тихомиров Д. О. Структура методології досліджень державної політики у сфері безпеки. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 2 (18). С. 46–51. doi: https://doi.org/10.33270/02191802.46.
Тихомиров Д. О. Наукові методологічні підходи під час дослідження державної політики у сфері безпеки. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 3. С. 230–234. doi: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2020.3.39.
Переглядів анотації: 135 Завантажень PDF: 99
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.