Тенденції розвитку конституційно-правового регулювання державної політики у сфері фізичної культури і спорту

Анотація

Метою статті є визначення сучасних тенденцій розвитку конституційно-правового регулювання державної політики у сфері фізичної культури і спорту та перспектив їх упровадження в Україні. Задля її досягнення було сформульовано такі завдання: визначити головні питання розвитку фізичної культури і спорту у світі; окреслити можливі шляхи вдосконалення конституційно-правового регулювання фізичної культури та спорту; запропонувати на підставі міжнародного досвіду шляхи вдосконалення державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Методологія. Конституційно-правове регулювання державної політики у сфері фізичної культури та спорту є об’єктом тривалих наукових пошуків, які досліджують з часу виникнення перших держав, тому вони потребують виваженої методології. Вибір методологічного інструментарію має забезпечити системне вивчення сучасних тенденцій утвердження державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Конституційно-правові засади державної політики у сфері фізичної культури та спорту можуть бути раціонально та глибоко досліджені тільки за допомогою системи взаємозумовлених і взаємопов’язаних ієрархічними (вертикальними) й горизонтальними зв’язками методів. Методологія дослідження державної політики у сфері фізичної культури та спорту є комплексною системою взаємозалежних світоглядних методологічних підходів, методів і прийомів пізнання сутності та змісту державної політики у сфері фізичної культури та спорту, а також засад її утвердження та розвитку відповідно до міжнародних стандартів, національної практики та досвіду інших країн. Використання принципу системності під час дослідження конституційно-правового регулювання сфери фізичної культури та спорту передбачає забезпечення повноти такого дослідження, урахування всіх теоретико-методологічних і практично-прикладних аспектів цієї тематики. Застосування принципу системності також дало змогу здійснити дослідження інституційного механізму формування та реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту, а також встановлення між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими спортивними об’єднаннями правових зв’язків, зокрема функціональних. Порівняльно-правовий метод застосовано під час порівняння конституційно-правових засад державної політики у сфері фізичної культури і спорту в Україні з відповідними тенденціями вдосконалення законодавства та практики інших держав, європейськими й міжнародно-правовими стандартами в цій сфері. Метод конституційного моделювання дав змогу напрацювати пропозиції та рекомендації з удосконалення законодавства у сфері фізичної культури та спорту й на підставі іноземного досвіду розробити шляхи розвитку державної політики в зазначеній сфері. Наукова новизна полягає у формуванні теоретико-методологічних засад удосконалення конституційно-правового регулювання державної політики у сфері фізичної культури та спорту й обґрунтуванні пропозицій практичного спрямування щодо утвердження цінностей фізичної культури і спорту в Україні на підставі апробованого й ефективного досвіду інших країн відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері. Висновки. 1. На сучасному етапі розвитку Україні доцільно активізувати пропаганду здорового способу життя, що є основою для розвитку фізичної культури та спорту. У державі має бути створено умови для розвитку масового спорту для всіх, що потребує розроблення доступної спортивної інфраструктури в країні. Спортсмени є візитівкою нашої держави, тому вкрай важливо сприяти розвитку спортивних досягнень, для цього мають функціонувати центри підготовки резерву спортсменів, слід розробляти й упроваджувати сучасні тренерські програми. 2. Обґрунтовано позицію, згідно з якою важливою засадою розвитку фізичної культури та спорту є застосування української мови як державної. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VІІІ у ст. 34 закріпив засади застосування державної мови у спорті, які потребують упровадження в практику функціонування національних спортивних інституцій. 3. Важливим питанням для розвитку фізичної культури та спорту є закріплення на державному рівні тестів і нормативів оцінювання фізичної підготовленості жителів України. Питання оцінювання фізичної підготовленості громадян України потребує комплексного вирішення. Протягом нетривалого проміжку часу в Україні динамічно змінювалися затверджені умови тестування та нормативи оцінювання фізичної підготовленості, що нині проводять на добровільних засадах. Держава фактично самоусунулася від цього процесу, тому реальний стан фізичної підготовленості громадян України лишається незʼясованим. Тому постала необхідність нормативного закріплення цього питання на підставі власного досвіду й зразкових практик інших країн.

Ключові слова: конституційно-правове регулювання; державна політика; спорт; фізична культура; міжнародно-правові стандарти; державна підтримка; розвиток; захист прав людини.