Інститут негласних слідчих (розшукових) дій: проблеми протидії злочинності

  • O. Tatarov доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ
Ключові слова: негласні слідчі (розшукові) дії, досудове розслідування, провокація, кіберзлочинність, права людини

Анотація

Закріплення інституту негласних слідчих (розшукових) дій у Кримінальному процесуальному кодексі України надало дієвого механізму протидії злочинності органами досудового розслідування. Водночас правоохоронні органи обмежені через неможливість здійснення негласної діяльності щодо злочинів, які не є тяжкими, оскільки негласні слідчі (розшукові) дії, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, проводяться щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. Досліджено проблемні питання проведення негласних слідчих (розшукових) дій та аргументовано внесення відповідних змін.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

O. Tatarov
доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ

Переглядів анотації: 119
Завантажень PDF: 190
Як цитувати
[1]
Tatarov, O. 1. Інститут негласних слідчих (розшукових) дій: проблеми протидії злочинності. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 96, 3 (1), 25-32.
Номер
Том 96 № 3 (2015)
Розділ
Протидія злочинності: проблеми теорії та практики
  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.