Слідчо-оперативна група як оптимальна форма організації досудового розслідування

  • V. Sakal здобувач лабораторії з проблем досудового розслідування Національної академії внутрішніх справ
Ключові слова: слідчо-оперативна група, взаємодія, слідчий, оперативний працівник, спеціаліст, розслідування злочинів, співпраця, колектив

Анотація

Здійснено комплексний аналіз чинного законодавства та практики щодо ролі слідчо-оперативної групи в розслідуванні складних проваджень з великим обсягом роботи. Обґрунтовано значимість слідчо-оперативної групи як оптимальної форми взаємодії суб’єктів розслідування злочинів. Розкрито можливості такої взаємодії при співпраці слідчого як з оперативним працівником і спеціалістом свого відомства, так і при об’єднанні їх зусиль таких самих працівників інших відомств по одному кримінальному провадженню.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

V. Sakal
здобувач лабораторії з проблем досудового розслідування Національної академії внутрішніх справ

Переглядів анотації: 76
Завантажень PDF: 1947
Як цитувати
[1]
Sakal, V. 1. Слідчо-оперативна група як оптимальна форма організації досудового розслідування. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 96, 3 (1), 40-51.
Номер
Том 96 № 3 (2015)
Розділ
Протидія злочинності: проблеми теорії та практики
  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.