Примус як забезпечення освідування в кримінальному провадженні

  • V. Topchiy доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України;
  • N. Karpenko дздобувач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, старший слідчий в особливо важливих справах ГСУ МВС України
Ключові слова: кримінальне судочинство, слідчі дії, освідування, процесуальний примус

Анотація

Розглянуто актуальні питання визначення кола осіб, які підлягають освідуванню в кримінальному судочинстві України. Аргументовано можливість застосування примусу щодо них.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

V. Topchiy
доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України;
N. Karpenko
дздобувач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, старший слідчий в особливо важливих справах ГСУ МВС України

Переглядів анотації: 40
Завантажень PDF: 289
Як цитувати
[1]
Topchiy, V. і Karpenko, N. 1. Примус як забезпечення освідування в кримінальному провадженні. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 95, 2 (1), 18-28.
Номер
Том 95 № 2 (2015)
Розділ
Протидія злочинності: проблеми теорії та практики
  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.