УЧАСТЬ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ
Анотація
Метою цієї статті є окреслення основних проблем участі оперативних підрозділів у досудовому розслідуванні масових заворушень і визначення шляхів їх розв’язання. Теоретичним базисом дослідження стали праці вчених, які вивчали питання статусу й діяльності оперативних підрозділів у межах кримінального провадження, а також положення й висновки наукових робіт щодо проблематики масових заворушень. Проаналізовано сутність масових заворушень як кримінальних діянь, що становлять предмет пізнання в правоохоронній діяльності. Наукова новизна. Уперше констатовано, що є два варіанти участі оперативних підрозділів у досудовому розслідуванні масових заворушень. Перший варіант стосується заворушень, які виникли стихійно або коли про їх підготовку не вдалося дізнатися завчасно. У такому разі залучають до розслідування оперативні підрозділи вже після початку масових заворушень. Другий варіант – коли заздалегідь було одержано відомості про організацію (підготовку) масових заворушень (із внесенням цих відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань). Виокремлено дві основні проблеми участі оперативних підрозділів у досудовому розслідувані масових заворушень.
По-перше, під час досудового розслідування масових заворушень оперативні підрозділи не можуть використати весь арсенал негласних заходів розвідувального характеру, оскільки в Кримінальному процесуальному кодексі України не передбачено відповідних негласних слідчих (розшукових) дій. По-друге, в умовах масових заворушень, що вже тривають (у межах розпочатого кримінального провадження), оперативні підрозділи на місці події не вповноважені негайно розпочинати за власним рішенням будь-які оперативно-розшукові заходи чи негласні слідчі (розшукові) дії. Це позбавляє їх можливості встановити й ідентифікувати організаторів та активних учасників масових заворушень. Висновки. Розв’язання цих проблем убачається в невідкладному унормуванні інституту оперативного супроводження кримінального провадження на рівні Кримінального процесуального кодексу України.
Завантаження
Переглядів анотації: 136 Завантажень PDF: 62
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
