Інституційне забезпечення мілітаризації кіберпростору в умовах поширення гібридних загроз: сучасний європейський досвід
Анотація
У сучасному світі щороку постійно збільшується кількість проведених спеціальних військових операцій і протистоянь у кіберпросторі. Важливою складовою національної системи кібербезпеки будь-якої країни є гарантована державою кібероборона – сукупність політичних, економічних, соціальних, військових, наукових, науково-технічних, інформаційних, організаційно-правових та інших заходів, яких уживають у кіберпросторі, що спрямовані на забезпечення захисту суверенітету й обороноздатності держави, запобігання збройній агресії. Нагальною є потреба прискорення процесу вдосконалення вітчизняного законодавства відповідно до викликів сучасності та застосування потенціалу мережі Інтернет для виконання завдань збройної боротьби, що передбачає активне реформування систем управління відповідним сектором безпеки; упорядкування нормативного поля, що має забезпечити цілісність державної політики в цій сфері; активну роз’яснювальну роботу серед населення щодо можливих ризиків унаслідок реалізації кіберзагроз; збільшення чисельності відповідних підрозділів, зайнятих у системі кіберзахисту; розроблення власних зразків кіберзброї та проведення пробних кібернетичних атак, ударів у кіберпросторі; посилення контролю за національним кіберпростором.
Завантаження
Переглядів анотації: 132 Завантажень PDF: 50
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
