Місце й роль органів місцевого самоврядування в забезпеченні національної безпеки України
Ключові слова:
національна безпека, регіональна безпека, місцеве самоврядування, органи місцевого самоврядування, посадові особи місцевого самоврядування
Анотація
На підставі формально-юридичного аналізу Закону України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року встановлено, що суб’єктами сектору безпеки й оборони є громадяни та громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України. Водночас у цьому переліку, на жаль, не враховано таких суб’єктів, як органи місцевого самоврядування та їх посадові особи. Доведено, що це стратегічна помилка вказаного Закону, яка унеможливить ефективне використання всіх наявних ресурсів для досягнення основної цілі – національної безпеки України. Фактично наявна нині тимчасова окупація частини території України (АР Крим, окремих районів Донецької та Луганської областей) є наслідком системних прорахунків у забезпеченні регіональної національної безпеки. Наслідком браку ефективної комплексної регіональної національної безпеки є вкрай низький рівень національної безпеки держави. Її може бути адекватно забезпечено завдяки участі органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Ця теза нині актуалізується в контексті децентралізації публічної влади та подальшого розширення повноважень органів місцевого самоврядування, зміцнення їх матеріально-фінансової основи, формування дієвих територіальних громад. Констатовано, що національна безпека держави залежить передусім від безпеки регіонів.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Переглядів анотації: 588 Завантажень PDF: 254
Як цитувати
[1]
Demydenko, V. 1. Місце й роль органів місцевого самоврядування в забезпеченні національної безпеки України. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 108, 3 (1), 238-249.
Номер
Розділ
Протидія злочинності: проблеми теорії та практики
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.