Зміст поняття «право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування»: постановка проблеми
Анотація
На підставі довідкової літератури, чинного законодавства та законопроектів з питань охорони здоров’я проаналізовано судження про такі соціальні явища, як життя людини, здоров’я людини, охорона здоров’я, медична допомога, медичне страхування, право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу й медичне страхування. Метою статті є порушення проблеми наукової доцільності та методологічної коректності висвітлення змісту поняття права кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу й медичне страхування як комплексної, проте, водночас, єдиної та обґрунтованої на цій підставі пропозиції щодо необхідності зміни нормативно-правового припису, закріпленого в ч. 1 ст. 49 Конституції України. Методологія. Досягненню визначеної дослідницької мети сприяло використання діалектичного, логіко-семантичного, спеціально-юридичного й інших методів наукового пізнання. На підставі аналізу нормативних і літературних джерел доведено наявну в юридичній науці неузгодженість у підході до тлумачення досліджуваного поняття «право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування» і пов’язаних із ним категорій, а також термінологічну проблемність цього питання. З’ясовано смислове навантаження таких взаємопов’язаних термінів, як життя людини, здоров’я, охорона здоров’я людини, медична допомога. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній уперше у вітчизняній правничій науці порушено проблемне питання щодо наукової доцільності й методологічної коректності висвітлення змісту поняття права кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, сформульованого законодавцем як єдиного і комплексного. Аргументовано, що, за винятком медичного страхування, поняття «охорона здоров’я» і «медична допомога» знаходяться в безпосередньому діалектичному зв’язку між собою, а медичне страхування опосередковано пов’язане із зазначеними вище категоріями та є економічною гарантією можливостей кожного на охорону здоров’я і медичну допомогу. З огляду на це, припис про медичне страхування як економічну гарантію разом із забезпеченням державного фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних й оздоровчо-профілактичних програм має містити ч. 2 ст. 49 Конституції України. Доведено, що людина може підтримувати нормальний психофізіологічний стан з максимально біологічно можливою індивідуальною тривалістю життя, а також оптимальною працездатністю та соціальною активністю за умови користування такими соціальними благами, як охорона здоров’я і медична допомога. Саме тому ч. 1 ст. 49 Конституції України запропоновано викласти в такій редакції: «Кожен має право на охорону здоров’я та медичну допомогу». Висновки. Обґрунтовано наукову недоцільність і методологічну некоректність висвітлення змісту поняття права кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування як єдиного.
Ключові слова: життя людини; здоров’я людини; охорона здоров’я; медична допомога; медичне страхування; права людини.
Завантаження
Посилання
Білоус О. В. Процесуальні гарантії дотримання прав людини і громадянина в діяльності органів судової влади. ScienceRise: Juridical Science. 2019. № 2 (8). С. 34–38. doi: https://doi.org/10.15587/2523-4153.2019.173450.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.
Дахова І. І. Обмеження реалізації прав і свобод людини: конституційне регулювання та практика Європейського Суду з прав людини. Форум Права. 2018. №. 4. С. 17–25. URL: http://doi.org/10.5281/zenodo.1467599.
Faunce T. A. Will international human rights subsume medical ethics? Intersections in the UNESCO Universal Bioethics Declaration. Journal of Medical Ethics. 2005. No. 31 (3). doi: https://doi.org/10.1136/jme.2004.006502.
Kaminska N., Nazarko Y., Iliashko O. Implementation of the right to health care in the countries of the European Union. Wiadomości Lekarskieis. 2019. Vol. LXXII. No. 7. P. 1337– 1342.
Камінська Н. В. Механізми захисту прав людини в рішеннях ЄСПЛ щодо дружного врегулювання проти України. Науковий вісник приватного та публічного права. 2018. Вип. 1. Т. 2. С. 229–230.
Камінська Н. В., Бондар І. Ю. Сурогатне материнство: проблеми кваліфікації та перспективи законодавчого регулювання в Україні. Наше право. 2018. № 1. С. 3–7.
Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
Нагребельний В. П. Страхування. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. Київ :
Укр. енциклопедія, 1998. Т. 5 : П–С. 2003. 733 с.
Тлумачний термінологічний словник з конституційного права / уклад. : Л. Р. Наливайко, М. В. Беляєва. Київ :
Хай-Тек Пресс, 2013. 408 с.
Нестерович В. Ф. Категорія «інтерес» у правотворчості: загальнотеоретичні аспекти. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. 2006. № 1. С. 73–78.
Нестерович В. Ф. Верховенство права та забезпечення прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Наукові записки НаУКМА. 2017. Т. 200. С. 85–92. (Серія «Юридичні науки»).
Нестерович В. Ф. Конституційно-правові види громадських обговорень. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 4. С. 38–45. doi: https://doi.org/10.33766/2524-0323.84.38-45.
Нестерович В. Ф. Практикум з Конституційного права України. Київ : Ліра-К, 2018. 640 с.
Pavone I. R. The role of soft law in bioethics. International Biolaw and Shared Ethical Principles. 2018. P. 99–118. doi: https://doi.org/10.4324/9781315589312-9.
Про фінансування охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні : проект Закону України від 4 жовт. 2018 р. № 9163. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64744.
Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування в Україні : проект Закону України від 11 лют. 2015 р. URL: https://www.apteka.ua/article/324118.
Стрельченко О. Г. Доктринальні особливості генезису сфери обігу лікарських засобів у період незалежності України. Актуальні проблеми держави та права. 2019. № 82. С. 229–235. doi: doi.org/10.31359/2222-5544-2019-37-2-33.
Стрижак А. А. Конституція України в актах Конституційного Суду України : аналіт. огляд та комент. Київ : Ін Юре, 2010. 631 с.
Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19 листоп. 1992 р. № 2801–XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12.
Переглядів анотації: 156 Завантажень PDF: 181
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
