Механізм забезпечення прав дітей в Україні: проблеми суб’єктного складу

Анотація

Метою наукової статті є всебічний аналіз змісту та суб’єктного складу механізму забезпечення прав дітей в Україні. Для її досягнення сформульовано такі завдання: по-перше, на підставі доктринальних джерел висвітлити підходи сучасних науковців до сутності механізму забезпечення прав дітей; по-друге, з огляду на наявні нормативно-правові джерела в цій сфері, проаналізувати структуру механізму забезпечення прав дітей; по-третє, здійснити класифікацію суб’єктів цього механізму, розглянути засади їхнього правового статусу та функціонально-компетенційні характеристики; по-четверте, виокремити особливості загальних і спеціальних суб’єктів забезпечення прав дітей відповідно до правозастосовної практики. Методологія. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові й спеціальні методи, які є інструментами наукового пошуку. Ідеться про структурно-функціональний і системний, формально-логічний, герменевтичний, антропологічний та інші методи, що надали можливість вивчити механізм забезпечення права дітей. Наукова новизна. Механізм забезпечення прав дітей в Україні пройшов тривалий період становлення, зазнавав певного реформування. Зазначене зумовлено імплементацією міжнародно-правових стандартів, модернізацією суб’єктного складу, що передбачає дві основні групи – публічні та приватні особи, що покликані забезпечити регламентацію, реалізацію, захист й охорону прав дітей, а в разі їх порушення  – належне та своєчасне відновлення. Висновки. Механізм забезпечення прав дітей в Україні за суб’єктним складом є складним утворенням. Низку повноважень щодо охорони дитинства покладено на Верховну Раду України, Президента України, Уповноваженого Президента України з прав дітей, Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики, Міністерство внутрішніх справ, Національну поліцію України, їхні структурні підрозділи й територіальні органи, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, служби у справах дітей. Це особи  публічного права. Своєю чергою суб’єктами приватного права, що беруть участь у забезпеченні прав дітей та охорони дитинства, є трудові колективи, благодійні й інші громадські організації, фізичні особи. Залишається чимало проблемних питань, що знаходяться у площині функціонування аналізованого механізму й потребують вирішення в інтересах дітей.

Ключові слова: права дитини; правове регулювання; правові засади; механізм забезпечення; суб’єкт; повноваження.