Принцип рівної винагороди за працю рівної цінності
Анотація
Метою статті є висвітлення питання рівної винагороди за працю рівної цінності, розгляд принципу рівноправності оплати праці. Методологія. У процесі дослідження використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, історико-правовий, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Наукова новизна. У статті зазначено, що поняття «праця рівної цінності» охоплює поняття «рівна праця» й одночасно є ширшим за нього. Зауважено, що у деяких країнах законом передбачено рівну оплату праці, яку виконують в аналогічних умовах або яка потребує аналогічної кваліфікації та навичок. Такий підхід, хоча він і входить у поняття рівної цінності, обмежено зіставленням аналогічних речей. Наведено тезу, що рівна оплата праці рівної цінності охоплює не тільки випадки, коли чоловіки та жінки виконують однакову або аналогічну роботу, але й поширенішу ситуацію, коли вони виконують різну роботу. Якщо чоловіки й жінки виконують роботу різну за змістом, пов’язану з різною відповідальністю, що потребує різних навичок і кваліфікації, і за різних умов, але в цілому має рівну цінність, то вони повинні отримувати за неї рівну винагороду. Це поняття має найважливіше значення для ліквідації дискримінації та сприяння рівності, оскільки жінки й чоловіки часто виконують різну роботу, в різних умовах і навіть в різних організаціях. Жінки, як і раніше, сконцентровані в обмеженому спектрі трудової діяльності, і робота, яку виконують переважно жінки, як правило, недооцінюється. Для того, щоб правильно визначити, чи є винагорода рівною, необхідно порівнювати всі складові оплати праці. Саме з цих причин термін «винагорода» слід тлумачити в широкому значенні. Висновки. Форми встановлення рівня заробітної плати мають значення для забезпечення гарантії реалізації прав на справедливу оплату праці, зокрема саме для рівності в оплаті праці. Серед них: 1) загальнодержавне встановлення рівня заробітної плати урядом або державними органами; 2) переговори про укладення колективного договору; 3) судові рішення або інших органів з трудових питань; 4) угода між роботодавцем і працівником. Констатовано, що незалежно від виду форм і системи оплати праці, яка обрана конкретним роботодавцем чи діє в усій країні, невід’ємним компонентом такої системи повинна бути рівність в оплаті праці, яка є складовою справедливої оплати праці.
Ключові слова: рівність заробітної плати; справедлива оплата праці; гарантії оплати праці; винагорода; праця рівної цінності; рівноправність оплати праці.
Завантаження
Посилання
Білаш О., Макарова З. Борис Георгійович Шарварко: принципи роботи та організаційна діяльність.
АРТ-платФОРМА. 2020. № 2. Т. 2. С. 57–76. doi: https://doi.org/10.51209/platform.2.2.2020.57-76.
Дорогань-Писаренко Л. О. Оплата праці державних службовців: організаційно-обліковий аспект. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2014. № 3. С. 127–131. doi: https://doi.org/10.31210/visnyk2014.03.26.
Fair Work Australia: [2011] FWAFB 2700; [2012] FWAFB 1000; FWA order, 22 June 2012.
Giving globalization a human face («Глобализация: человеческий облик»), op. cit., paras 695, 700.
Головин С. В., Созонова С. Н., Сидорова Т. Н. Отдельные особенности организационного обеспечения учета, анализа и контроля расходов на оплату труда в бюджетных учреждениях здравоохранения. Современная экономика: проблемы и решения. 2020. Т. 11. С. 122–134. doi: https://doi.org/10.17308/meps.2020.11/2470.
Григорьева И. С. Мотивация на дистанционной работе. Мотивация и оплата труда. 2020. № 3. С. 182–187. doi: https://doi.org/10.36627/2618-8864-2020-3-3-182-187.
Комитет экспертов, замечание общего порядка по применению Конвенции № 100, опубликовано в 2007 году. URL: https://Users/admin/Desktop/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D0% BA%D0%B0%D1%8F/HRI_GEN_1_Rev.9(Vol.II)-RU.pdf.
Конвенція про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності : міжнар. док. 29 черв. 1951 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_002.
Кісельова О. І. Принципи правового регулювання трудових відносин в сучасних умовах. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2015. № 16. С. 425–431. doi: https://doi.org/10.32837/npnuola.v16i0.438.
Марченко Ю. І. Гідна оплата праці – необхідний атрибут соціальної держави. Прикарпатський юридичний вісник. 2020. № 2 (31). С. 56–59. doi: https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).565.
Public Service Alliance of Canada v. Canada Post Corp., op. cit.
Равное вознаграждение: общий обзор Комитета экспертов по применению конвенций и рекомендаций. Женева, 1986.
Школьникова М. Ю. Оплата дистанционной работы сотрудника. Мотивация и оплата труда. 2020. № 3. С. 188–192. doi: https://doi.org/10.36627/2618-8864-2020-3-3-188-192.
Склема Т. Ю. Нормативно-правові гарантії прав громадян України на трудову діяльність за кордоном. Правовий часопис Донбасу. 2019. № 4 (69). С. 39–43. doi: https://doi.org/10.32366/2523-4269-2019-69-4-39-43.
Supreme Court. Case No. 258/2004, decision from January 20, 2005.
Цимбал Б., Древаль Ю., Петрищев А., Шаповалов Д., Шаповалов М. Підвищення рівня охорони праці та удосконалення методики міжнародної організації праці для оцінки професійних ризиків. Journal of Scientific Papers «Social Development and Security». 2020. № 10 (2). С. 46–63. doi: https://doi.org/10.33445/sds.2020.10.2.6.
Туманова О. М. Оплата труда на основе сбалансированной системы показателей. Мотивация и оплата труда. 2020. № 4. С. 292–302. doi: https://doi.org/10.36627/2618-8864-2020-4-4-292-302.
Ульц М., Олни Ш., Томей М. Равная оплата труда. Вводное руководство. Группа технической поддержки по вопросам достойного труда и Бюро МОТ для стран Восточной Европы и Центральной Азии. М. : МОТ, 2017. 114 с.
Заблодська І. В., Перепелюкова О. В. Трудові ресурси та оплата праці: регіональний аспект. Економіка та право. 2013. № 3 (37). С. 101–105. doi: https://doi.org/10.15407/econlaw.2013.03.101.
Зильберштейн О. Б., Мельник П. В. Взаимосвязь расходов на оплату труда и выручки (на примере АО «Невинномысский азот»). Экономика труда. 2018. № 2. Т. 5. С. 619–632. doi: 10.18334/et.5.2.39166.
Переглядів анотації: 181 Завантажень PDF: 127
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
