Доктрина верховенства права: аналіз стану наукової розробки проблеми в Україні (2010–2020 роки)
Анотація
Після закріплення в Конституції 1996 року нового для України поняття «верховенство права» в сучасній вітчизняній доктрині сформувалося два основні підходи до його тлумачення: перший – через зміст і співвідношення понять «верховенство» та «право» («інтегральний»); другий – через виокремлення елементів, складових і вимог верховенства права («поелементний»). Конституційна реформа 2016 року змінила парадигму здійснення правосуддя: відповідно до нової редакції ст. 129 Конституції України, під час здійснення правосуддя суддя «керується верховенством права» (у попередній редакції – «підкоряється лише закону»). З огляду на це постала нагальна потреба з’ясувати, який з підходів до розуміння верховенства права є дієвим і практично застосовним для реалізації аналізованої конституційної норми. Метою статті є здійснення критичного аналізу наявних у національній юридичній науці підходів до розуміння верховенства права задля з’ясування, яким із них має керуватися суддя під час здійснення правосуддя, щоб дотриматися ст. 129 Конституції України. Методологія дослідження охоплювала низку загальнонаукових (аналіз і синтез, системний, узагальнення) та спеціальних (історико-правовий, порівняльно-правовий, логіко-юридичний) методів. Теоретичною базою дослідження слугували праці іноземних і вітчизняних учених, доповіді та дослідження, підготовлені під егідою Венеційської комісії щодо верховенства права, а також нормативно-правові акти. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснений аналіз джерельної бази щодо тлумачення верховенства права засвідчує її значне розширення впродовж останнього десятиліття. Аналіз нових джерел дає підстави для висновку, що найістотніше на вітчизняну наукову доктрину та правозастосовну практику вплинули документи «м’якого права»: Доповідь Венеційської комісії «Верховенство права» 2011 року та «Мірило правовладдя» (затверджений 2016 року Контрольний перелік питань для оцінки стану верховенства права). Доповідь 2011 року є результатом досягнення європейського консенсусу щодо розуміння верховенства права через його основні елементи, серед яких: законність, юридична визначеність, заборона свавілля, доступ до правосуддя, дотримання прав людини, заборона дискримінації та рівність перед законом. Закріплення в Кодексі адміністративного судочинства України 2005 року та Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року обов’язку суду враховувати практику Європейського суду з прав людини під час застосування принципу верховенства права сприяло осмисленню судами загальної юрисдикції верховенства права крізь призму його складових (елементів, вимог, аспектів), відображених у рішеннях Європейського суду з прав людини. Доповідь 2011 року та судове правозастосування дали змогу перевірити наявні в національній науковій доктрині підходи до розуміння верховенства права на відповідність підходу, який визнано консенсусним на європейському рівні (у системі Ради Європи), та дійти висновку про хибність і безперспективність «інтегрального» підходу. Аналіз наукових публікацій за останні кілька років засвідчує зміну вектору вітчизняної наукової доктрини та відхід від «інтегрального» підходу до розуміння верховенства права на користь «поелементного» (який, імовірно, буде визначальним). Висновки. Судам під час здійснення правосуддя в Україні слід керуватися розумінням верховенства права, яке закладено в Доповіді 2011 року. Питання обрання підходу до тлумачення верховенства права видається вичерпаним, а фокус наукових досліджень слід змістити на аналіз елементів чи конкретних вимог верховенства права, тим часом використовуючи контрольні питання («еталонні тести») «Мірила правовладдя».
Ключові слова: верховенство права; конституційна реформа; вітчизняна доктрина; правосуддя; «Мірило правовладдя».
Завантаження
Посилання
Аналітичний звіт за результатами моніторингу судових рішень щодо застосування в Україні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. 2018. URL: https://www.osce.org/uk/project-coordinator-in-ukraine/390506.
Bingham T. The Rule of Law. The Sixth Sir David Williams Lecture. 2006. URL: https://www.cpl.law.cam.ac.uk/ sites/www.law.cam.ac.uk/files/images/www.cpl.law.cam.ac.uk/legacy/Media/THE%20RULE%20OF%20LAW%202006.pdf.
Bingham T. The Rule of Law. London : Allen Lane, 2010. Р. 213. doi: https://doi.org/10.1093/bjc/azq059.
Фулей Т. І. Вплив практики Європейського суду з прав людини на судову практику України: підходи та виміри. Право України. 2015. № 2. С. 98–112.
Haider H. Rule of law challenges in the Western Balkans. 2018. URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/ 5c6c02eaed915d4a39787419/464_Rule_of_Law_in_the_Western_Balkans.pdf.
Гаудер П. Верховенство права у реальному світі / пер. з англ. Харків : Право, 2018.
Головатий С. Верховенство права : монографія : у 3 кн. Київ : Фенікс, 2006. 1747 с.
Головатий С. «Верховенство права» не працює. Коментар до тексту документа Венеційської Комісії «Доповідь про правовладдя» («Report on the Rule of Law»), що її ухвалено на 86-му пленарному засіданні
–26 березня 2011 року (CDL-AD (2011)003re). Право України. 2019. № 11. С. 39–82. doi: 10.33498/louu-2019-11-039.
Головатий С. П. Верховенство права: ідея, доктрина, принцип : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2008. 44 с.
Гуйван П. Д. Правова визначеність як складова частина принципу верховенства права. Альманах міжнародного права. 2017. Вип. 17. С. 11–21. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/amp_2017_17_4.
Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 лип. 2005 р. № 2747-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text.
Козюбра М. Верховенство права і Україна. Право України. 2012. № 1–2. С. 30–63.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
Крижова О. Г. Впровадження принципу верховенства права в правозастосовну діяльність: концептуальні аспекти. Часопис Національного університету «Острозька академія». 2014. № 2 (10). (Серія «Право»). URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Choasp_2014_2_20.
Лук’янець Д. Категорія протиправності в доктрині адміністративного судочинства. Право України. 2019. № 4. С. 27–39. doi: 10.33498/louu-2019-04-027.
Луців О. М. «Інтегральний» підхід до з’ясування сутності верховенства права: загальна характеристика та основні різновиди. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2013. Вип. 22. Т. 1. № 1.
С. 53–57. (Серія «Право»). URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/1197.
Малишев Б. В. Правова система (телеологічний вимір) : монографія. Київ : Дакор, 2012. 363 с.
Матвєєва Ю. І. Принцип правової визначеності як складова верховенства права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2019. 220 с.
Мірило правовладдя : коментар. Глосарій / Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія). Страсбург, 18 берез. 2016 р. Дослідження № 711/2013. CDL-AD(2016)007. Ориг. англ. Неофіційний переклад.
Москаль Р. Вимоги верховенства права стосовно доступу до правосуддя. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 2 (115). С. 36–49. doi: https://doi.org/10.33270/01201152.36.
Михайленко В. В. Реалізація засади верховенства права у кримінальному провадженні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2019. 281 с.
Окрема думка судді Конституційного Суду України Мельника М. І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» : від 20 черв. 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/na06d710-19#Text.
Писаренко Н. Верховенство права, конвенційні гарантії справедливого суду та принципи адміністративного судочинства. Право України. 2019. № 4. С. 55–76. doi: 10.33498/louu-2019-04-055.
Писаренко Н. Б. Чи є верховенство права принципом адміністративного судочинства? Lex portus. 2017. № 5. С. 41–50. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/LP_2017_5_7.
Писаренко Н. Б. Верховенство права в адміністративному судочинстві: від доктринальної ідеї до практичної імплементації. Вісник Національної академії правових наук України. 2018. № 1. Т. 25. С. 134–145. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vapny_2018_25_1_10.
Рабінович П. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького Суду та Конституційного Суду України. Вісник Конституційного Суду України. 2006. № 1. С. 37–46.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) : рішення Конституційного Суду України від 2 листоп. 2004 р. № 15-рп/2004. Справа № 1-33/2004. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04#Text.
Рішення Конституційного Суду України, Другий Сенат, у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII : рішення Конституційного Суду України від 18 черв. 2020 р. № 5-р(II)/2020. Справа № 3-189/2018(1819/18). URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/va05p710-20#Text.
Розбіжна думка судді Сергія Головатого у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII : рішення Конституційного Суду України від 18 лют. 2020 р. № 2-р/2020. Справа № 1-15/2018(4086/16). URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KS20009.html
Селлерз М. Мораль, право і судова етика у західній правовій традиції. Філософія права і загальна теорія права. 2016. № 1–2. С. 197–203. doi: https://doi.org/10.21564/2227-7153.2016.1-2.182205.
Serkov v. Ukraine No. 39766/05: European Court of Human Rights. Strasbourg, 2011. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-105536.
Сверба Ю. І. Доступ до правосуддя як елемент верховенства права. Альманах права. 2019. Вип. 10. С. 236–240. doi: 10.33663/2524-017X-2019-10-236-240.
Таманага Б. Верховенство права: історія, політика, теорія / пер. з англ. Київ : Києво-Могилян. акад., 2007. 208 с.
The Rule of Law. Stanford Encyclopedia of Philosophy. 2016. URL: https://plato.stanford.edu/entries/rule-of-law.
Туорі К. Спільне у сутності верховенства права і правової держави. Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 1. С. 24–28. doi: https://doi.org/10.21564/2227-7153.2013.1.183088.
Уварова О. Принцип верховенства права в судовій практиці України. Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 1. С. 65–72. doi: https://doi.org/10.21564/2227-7153.2013.1.183177.
Valcke A. The Rule of Law: Its Origins and Meanings (A Short Guide for Practitioners). 2012. URL: http://ssrn.com/abstract=2042336.
Верховенство права : доповідь схвалена Венеціанською Комісією на 85-му пленарному засіданні (Венеція,
–26 берез. 2011 р.) / Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія). Право України. 2011. № 10. С. 168–184.
Єресько Л. Верховенство права як результат судової практики: погляди А. Дайсі. Юридична Україна. 2016.
№ 11–12. С. 68–81. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/urykr_2016_11-12_12.
Євтушок Ю. Принцип пропорційності як невід’ємна складова верховенства права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2015. 214 с.
Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 3 жовт. 2017 р. № 2147-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19#n6.
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3477-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text.
Переглядів анотації: 2555 Завантажень PDF: 1123
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
