ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ОСПОРЮВАННЯ БАТЬКІВСТВА І МАТЕРИНСТВА

  • K. Stopchenko

    аспірант кафедри цивільного права і процесу Національної
    академії внутрішніх справ, м. Київ
Ключові слова: сторони, оспорювання материнства, оспорювання батьківства, позивач, відповідач, треті особи, представники, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

Анотація

Досліджено особливості визначення складу осіб, які беруть участь у цивільних справах про оспорювання батьківства та материнства. Проаналізовано наукову доктрину та цивільне процесуальне законодавство України. Визначено сторони
основних учасників цивільних справ щодо оспорювання батьківства та материнства, а також інших осіб, які беруть участь у них.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

K. Stopchenko

аспірант кафедри цивільного права і процесу Національної
академії внутрішніх справ, м. Київ


Переглядів анотації: 68
Завантажень PDF: 68
Як цитувати
[1]
Stopchenko, K. 1. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ОСПОРЮВАННЯ БАТЬКІВСТВА І МАТЕРИНСТВА. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 104, 3 (1), 155-164.
Номер
Том 104 № 3 (2017)
Розділ
Законодавче врегулювання правозастосування
  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.