Форми застосування спеціальних знань під час розслідування незаконного використання торговельних марок
Анотація
Досліджено особливості форм застосування спеціальних знань під час розслідування незаконного використання торговельних марок. Проаналізовано критерії відокремлення форм застосування спеціальних знань, уперше визначено найдоцільніші для розгляду в разі злочинних посягань на торговельні марки –
за суб’єктами. Обґрунтовано доречність застосування слідчим власних спеціальних знань юриста шляхом перевірки основних даних щодо предмета злочинного посягання (торговельної марки) одразу після внесення відповідних відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань за допомогою ресурсів інформаційно-довідкового забезпечення. На підставі емпіричних даних слідчої та судової практики з незаконного використання торговельних марок досліджено форми застосування спеціальних знань спеціалістами й експертами. З метою якісної підготовки та планування обшуку запропоновано участь спеціаліста
з визначення матеріальної шкоди під час допиту потерпілого на початкових етапах розслідування. Констатовано, що необхідною під час розслідування незаконного використання торговельних марок є непроцесуальна форма використання спеціальних знань представником правовласника, який здійснює попередні дослідження контрафактної продукції та з’ясовує суттєві відмінності порівняно з оригінальним товаром. Спеціальні знання у формі судової експертизи класифіковано на обов’язкові й такі, що проводять часто та є необов’язковими, які залежать від конкретних обставин і контрафактного товару. Встановлено, що спеціальні знання у сфері інтелектуальної власності є основним видом знань, які застосовує слідчий під час розслідування злочинних посягань на торговельні марки, зокрема в найвищій їх формі – судовій експертизі об’єктів інтелектуальної власності. Інші види судових експертиз призначають залежно від конкретних обставин і виду контрафактного товару.
Завантаження
Переглядів анотації: 95 Завантажень PDF: 68
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.