Інновації юридичної освіти: осмислення, виклики, перспективи
Анотація
На підставі даних соціологічних служб встановлено, що освітня реформа є пріоритетним напрямом суспільних перетворень в Україні. Обґрунтовано, що задля створення ефективної моделі юридичної освіти необхідно враховувати інноваційні процеси, що відбуваються у світі. Крізь призму юридичної освіти інновації набувають значущості як система зміни, як процес і результат, що визначає ефективність юридичної освіти. Встановлено тенденції змін у суспільстві, що актуалізуються завдяки інноваційним процесам і зумовлюють істотні перетворення в економіці за принципом ланцюжкової реакції як чинник змін професій. Проаналізовано вплив Індустрії 4.0 на професію юриста. Зʼясовано закономірність: у всіх сферах, де потрібні рутинні дії, штучний інтелект поступово замінює юристів-людей. Доведено, що розвиток економіки, зміни в професійній діяльності призводять до невідповідності між наукою та практикою, з одного боку, та освітою – з іншого. Класична модель підготовки юриста виявляється неефективною через сукупність причин, основними серед яких є: прискорення еволюційного процесу суспільства, на тлі якого результати за складністю та можливістю змінюються експоненційно; потреба в набутті нових і постійно обновлюваних навичок; брак часу на підготовку відповідного фахівця; значні фінансові витрати на підготовку фахівця. Висвітлено тенденції інституційних і змістових змін у юридичній освіті. Визначено активні й інтерактивні методи навчання, що в сукупності становлять інноваційні технології навчання юристів. Запропоновано ідею створення інтерактивної платформи освітньої програми юриста з відкритою архітектурою як концепцію циклу професійного становлення юриста й алгоритм ефективної технології навчання.
Завантаження
Переглядів анотації: 104 Завантажень PDF: 204
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.