Концептуальні засади механізму створення кримінального законодавства та його реалізації
Анотація
У зв’язку з браком у теорії кримінального права ґрунтовних розробок щодо механізму створення та реалізації кримінального законодавства, а також з огляду на співвідношення цієї категорії з кримінально-правовим регулюванням і кримінально-правовими відносинами, метою статті є дослідження концептуальних засад механізму створення кримінального законодавства та його реалізації. Відповідно до специфіки теми, мети й окреслених завдань у дослідженні використано різні загальнонаукові, спеціально-наукові та філософські
методи, що забезпечили об’єктивне вивчення предмета й формування ґрунтовних висновків. Серед них,
зокрема, системний, який було використано під час аналізу механізму створення кримінального законодавства та його реалізації як цілісного явища, що має певні складові; догматичний – застосовано з метою виявлення недоліків і вивчення можливостей удосконалення структури механізму створення кримінального законодав
ства та його реалізації; логіко-семантичний – сприяв поглибленому вивченню категоріально-понятійного апарату щодо структури механізму розроблення кримінального законодавства та його реалізації. Для формування нових підходів до визначення структури механізму створення кримінального законодавства та його реалізації застосовано метод узагальнення. Наукова новизна. У статті досліджено концептуальні засади механізму створення кримінального законодавства та його реалізації. Обґрунтовано, що кримінально-правове регулювання є процесом, що охоплює як створення кримінального законодавства, так і його реалізацію. Доведено, що у вузькому значенні кримінально-правове регулювання можна звести до реалізації кримінального законодавства у формі дотримання, виконання, використання та застосування кримінально-правових норм. Визначено його предмет, правила регулювання, стадії та форми реалізації. Висновки. Аргументовано, що
предмет кримінально-правового регулювання утворюють чотири групи суспільних відносин, які виникають у зв’язку з: 1) утриманням особи від учинення суспільно небезпечних діянь, передбачених Особливою частиною КК України (у межах позитивної кримінальної відповідальності); 2) учиненням злочинів; 3) заподіянням шкоди в обставинах, що виключають злочинність діяння; 4) учиненням особою суспільно небезпечних діянь, передбачених Особливою частиною КК України, які не визнають злочинами. Встановлено, що кримінальне законодавство розробляють саме для врегулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку із вчиненням злочину чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України. Правила регулювання цих суспільних відносин закріплено у відповідних кримінально-правових нормах, які є основою реалізації кримінального законодавства. Крім того, доведено, що створення та реалізацію кримінального законодавства слід розглядати як взаємопов’язані, однак самостійні стадії чи етапи кримінально-правового регулювання. Початковою стадією механізму кримінально-правового регулювання суспільних відносин є розроблення кримінального законодавства, а кінцевою – його реалізація. Розроблення та реалізація кримінального законодавства є не лише певними компонентами кримінально-правового регулювання, а й формами реалізації кримінально-правової політики, елементами механізму дії кримінального права, складовими кримінально-правової практики тощо.
Ключові слова: кримінальне законодавство; реалізація; механізм; кримінальна відповідальність;
кримінально-правове регулювання; кримінально-правові відносини; кримінально-правова норма.
Завантаження
Переглядів анотації: 372 Завантажень PDF: 141
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.