Концептуальні засади механізму створення кримінального законодавства та його реалізації

Анотація

У зв’язку з браком у теорії кримінального права ґрунтовних розробок щодо механізму створення та реалізації кримінального законодавства, а також з огляду на співвідношення цієї категорії з кримінально-правовим регулюванням і кримінально-правовими відносинами, метою статті є дослідження концептуальних засад механізму створення кримінального законодавства та його реалізації. Відповідно до специфіки теми, мети й окреслених завдань у дослідженні використано різні загальнонаукові, спеціально-наукові та філософські
методи, що забезпечили об’єктивне вивчення предмета й формування ґрунтовних висновків. Серед них,
зокрема, системний, який було використано під час аналізу механізму створення кримінального законодавства та його реалізації як цілісного явища, що має певні складові; догматичний – застосовано з метою виявлення недоліків і вивчення можливостей удосконалення структури механізму створення кримінального законодав
ства та його реалізації; логіко-семантичний – сприяв поглибленому вивченню категоріально-понятійного апарату щодо структури механізму розроблення кримінального законодавства та його реалізації. Для формування нових підходів до визначення структури механізму створення кримінального законодавства та його реалізації застосовано метод узагальнення. Наукова новизна. У статті досліджено концептуальні засади механізму створення кримінального законодавства та його реалізації. Обґрунтовано, що кримінально-правове регулювання є процесом, що охоплює як створення кримінального законодавства, так і його реалізацію. Доведено, що у вузькому значенні кримінально-правове регулювання можна звести до реалізації кримінального законодавства у формі дотримання, виконання, використання та застосування кримінально-правових норм. Визначено його предмет, правила регулювання, стадії та форми реалізації. Висновки. Аргументовано, що
предмет кримінально-правового регулювання утворюють чотири групи суспільних відносин, які виникають у зв’язку з: 1) утриманням особи від учинення суспільно небезпечних діянь, передбачених Особливою частиною КК України (у межах позитивної кримінальної відповідальності); 2) учиненням злочинів; 3) заподіянням шкоди в обставинах, що виключають злочинність діяння; 4) учиненням особою суспільно небезпечних діянь, передбачених Особливою частиною КК України, які не визнають злочинами. Встановлено, що кримінальне законодавство розробляють саме для врегулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку із вчиненням злочину чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України. Правила регулювання цих суспільних відносин закріплено у відповідних кримінально-правових нормах, які є основою реалізації кримінального законодавства. Крім того, доведено, що створення та реалізацію кримінального законодавства слід розглядати як взаємопов’язані, однак самостійні стадії чи етапи кримінально-правового регулювання. Початковою стадією механізму кримінально-правового регулювання суспільних відносин є розроблення кримінального законодавства, а кінцевою – його реалізація. Розроблення та реалізація кримінального законодавства є не лише певними компонентами кримінально-правового регулювання, а й формами реалізації кримінально-правової політики, елементами механізму дії кримінального права, складовими кримінально-правової практики тощо.

Ключові слова: кримінальне законодавство; реалізація; механізм; кримінальна відповідальність;
кримінально-правове регулювання; кримінально-правові відносини; кримінально-правова норма.